1. Командування російського угрупування військ (УВ) «Запад» продовжує здійснювати спроби ліквідувати Лиманський плацдарм Збройних сил України (ЗСУ) на річці Сіверський Донець і зайняти охоплююче положення відносно району оборони ЗСУ навколо міста Слов’янськ (з півночі та північного сходу), вийшовши до Сіверського Донця на широкому фронті (від Святогірська до Закітного).
Для виконання цього завдання противник (російські війська) розгорнув відповідне оперативно-тактичне угрупування військ на цьому напрямку, що складається з частин і з’єднань 20-ї та 25-ї загальновійськових армій (ЗВА) УВ «Запад» та окремих сил і засобів зі складу 1-ї танкової армії (ТА) УВ «Запад», приданих їм в якості посилення.
За бойовим та чисельним складом (БЧС) це угрупування досить співставне з угрупуваннями противника, які діють на низці інших активних оперативних напрямків. Наприклад, з УВ «Центр», що діє на Покровському/Добропільському напрямку, або з УВ «Восток», що діє на Гуляйпільскому та Олександрівському напрямках. Зокрема:
20-та ЗВA, має у своєму складі:
– 144-та мотострілецька дивізія (мсд) – 254-й, 283-й та 488-й мотострілецькі полки (мсп), 59-й танковий полк (тп)
– 3-тя мотострілецька дивізія – 252-й, 362-й та 752-й мотострілецькі полки, 237-й танковий полк
– У смузі цієї армії, у якості її підсилення, також діють підрозділи 2-ї мсд зі складу 1-ї ТА (з її 1-го та 15-го мсп)
25-та ЗВA
– 67-ма мсд – 31-й, 36-й і 37-й мсп, 19-й танковий полк
– 164-та окрема мотострілецька бригада (омсбр)
– 169-та омсбр
– 11-та окрема танкова бригада (отбр)
Окрім згаданих сил і засобів, у цьому напрямку також діє низка частин і підрозділів зі складу «територіальних військ» (ТрВ) «вс рф» та їх, так званого, «мобілізаційного резерву» (МР). Їхня загальна кількість, ймовірно, становить приблизно 2-3 окремі «мотострілецькі/стрілецькі полки» та до 3-4-х (можливо до 5-6-и) окремих «мотострілецькихстрілецьких батальйонів». Усі вони, або перебувають під оперативним підпорядкуванням частин та з’єднань обох армій, що діють на Лиманському напрямку, як «придані сили та засоби», або входять до їхнього штатного складу.
Також слід зазначити, що майже у всіх підрозділах і частинах обох армій (особливо, передових) сформовані так звані «штурмові підрозділигрупи» — найчастіше «окремі штурмові роти», рідше — «окремі штурмові батальйони», які безпосередньо використовуються для проведення атакуючихштурмових дій у тактичній зоні на найважливіших ділянках і напрямках.
2. Наразі передові частини та з’єднання обох армій намагаються «ізолювати» Лиманський район оборони ЗСУ, аби якнайшвидше перейти безпосередньо до його повномасштабного штурму, зокрема:
– Частини та підрозділи 144-ї мсд 20-ї ЗВА, підсилені окремими підрозділами 1-го та 15-го мсп 2-ї мсд 1-ї танкової армії, діючи з плацдарму на річці Чорний Жеребець, намагаються якомога глибше місто Лиман з півночі та північного заходу, діючи з рубежу Середне – Шадриголове в напрямку Олександрівки, а також у напрямках Шадриголове – Дробишеве і Колодязі – Ставки.
– У свою чергу, передові частини та підрозділи 25-ї ЗВА прагнуть глибше обійти Лиман з півдня та південного сходу, одночасно зосереджуючись на «проникненні» своїх передових штурмових груп та підрозділів безпосередньо в саме місто, переважно зі сходу. У цьому сенсі вони намагаються прорватися з рубежу Діброва – Озерне у район Брусівки та Старого Каравану, а також, використовуючи ліс між Ямполем і Лиманом, аби «затягнути» додаткові малі піхотні (штурмові) групи до міста.
На практиці (у тактичному сенсі) ці дії за звітний період виглядають так:
– Противник продовжував активні атаки/штурмові дії в районі Дробишеве та Новоселівки, намагаючись повністю взяти під контроль Дробишеве і просунутися до Сіверського Донця за напрямком Новоселівка — Ярова. Йому це не вдалося. Його окремі малі піхотні групи, які раніше «інфільтрувались» в район Ярової, очевидно, поступово були «зачищені».
– Атаки з боку Середнього в напрямку Олександрівки також не принесли позитивного результату для російської 20-ї ЗВА. Малі та «надмалі» піхотні групи противника, які широко проникли в район Соснове — Олександрівка — Новселівка — Ярова, поступово ліквідовуються передовими підрозділами ЗСУ. Таким чином, противник, який вів бойові дії в цьому районі майже всю весну, досі так й не зміг повністю взяти під свій контроль ні Новоселівку, ні Дробишеве.
– Також атакуючі дії противника за напрямком Колодязі — Ставки були безуспішними. ЗСУ продовжують утримувати свої позиції в районі останнього, а також на північ від Зарічного (район Мирного).
– У свою чергу, зусилля російської 25-ї ЗВА на південь і схід від Лиману, очевидно, також були безуспішними. Більше того, її лівофлангові підрозділи, очевидно, стикнулися із певними труднощами, пов’язаними з активним опором ЗСУ в районі Озерного та Ямполя, де українські підрозділи змогли відбити у противника низку окремих позицій.
Ймовірно, єдиним позитивним результатом для цієї російської армії є розширення присутності її штурмової піхоти в районі Діброви, де противник вперто намагається прорватися крізь ліс у напрямку Брусівки та Старого Каравану. Вона також заслуговує «на визнання» за утримання позицій уздовж дороги Лиман-Закітне, що проходить через ліс, де противник явно зазнає досить сильного флангового тиску з боку ЗСУ (адже у районі Озерного та пляжу Варадеро фіксуються досить інтенсивні бойові сутички).
– Спроби російської 25-ї ЗВА збільшити свою присутність на південно-східних околицях Лиману також були безуспішними. Очевидно, що невеликі піхотні групи противника присутні лише у кількох кварталах в районі вулиць Вишнева та Партизанська. Численні повідомлення, що з’являлися в російських джерелах про нібито «затягування» деяких «нових штурмових груп» у місто (навіть були названі вулиці Підстепна та Ювілейна), ймовірно, не є достовірними. Принаймні, у мене немає підтвердженої інформації про присутність противника в північних і північно-східних районах Лиману.
Таким чином, можна стверджувати, що незважаючи на досить активні дії передових частин і підрозділів обох російських армій (20-ї та 25-ї ЗВА) на Лиманському напрямку, протягом кількох «крайніх» тижнів, противник й досі не зміг безпосередньо перейти до штурму Лиманського району оборони ЗСУ, фактично загрузнувши в низці мало результативних і погано взаємопов’язаних тактичних дій навколо нього.
3. Щодо подальших перспектив (оперативного значення) зусиль російського командування на цьому напрямку, то, виходячи з усього вищесказаного, варто зробити пару досить очевидних висновків:
– Командування УВ «Запад», очевидно, дуже «затягнуло» із Лиманом. У контексті підготовки та проведення можливого літнього «генерального наступу» російських військ на Слов’янськ і Краматорськ воно явно «дуже спізнилось» з Лиманським районом оборони ЗСУ. Іншими словами, формування північного флангу, що охоплює Слов’янсько-Краматорську агломерацію, поки що, так й не досягнуте російським командуванням, а між тим, на дворі – вже червень.
Якщо вони й надалі «затягуватимуть», а судячи з тактичної динаміки, шанси на саме такий розвиток ситуації досить високі, то російському УВ «Юг» доведеться й надалі самостійно «таранити» українську оборону на Слов’янському напрямку, виключно «у лоб», тобто зі сходу. Що само по собі зменшить шанси на його остаточний успіх у цій гіпотетичній літній «генеральній наступальній операції». Принаймні в частині, що стосується сусідньої з УВ «Запад» 3-ї ЗВА УВ «Юг», яка наступає на південь від Сіверського Донця.
Хоча, за всіма формальними показниками, сили та засоби, зосереджені в смугах російської 20-ї та 25-ї ЗВА, цілком достатні, аби досягти необхідного для російського командування результату на Лиманському напрямку у найкоротші терміни. Я б сказав, що їх там є, навіть, з певним «запасом». Але поки що досягнути цього результату їм не вдається…
– Водночас слід зазначити, що в контексті виконання завдання щодо ліквідації Лиманського району оборони Збройних Сил України, це угрупування військ противника, частиною своїх сил, зокрема основними силами 3-ї мсд та щонайменше одним полком 144-ї мсд (ймовірно, мова їде про 283-й мсп), змушене діяти зі свого плацдарму на річці Чорний Жеребець не в напрямку Лиману, а з рубежу Рідкодуб — Нововодяне у напрямку Борової.
Ймовірно, це пов’язано з прагненням російського командування досягти більш значущого результату в оперативно-тактичному плані, ніж просто захоплення Лиману та ліквідація тамтешнього району оборони ЗСУ. А саме — наявністю прагнення повністю «звернути» оборону ЗСУ вздовж річок Оскіл і Сіверський Донець, принаймні на ділянці Борова — Закітне, та досягти місця злиття Осколу з Сіверським Донцем (район Синичине — Студенок — Яремівка — Тихоцьке). Для цього, як своєрідний «таран», або «ріжучий інструмент», використовується майже вся 20-а ЗВА, яка одночасно має у своєму складі дві повноцінні кадрові мотострілецькі дивізії.
Водночас варто мати на увазі, що середня дистанція цього оперативно-тактичного «заглиблення», яке є настільки «бажаним» для російським командування, становить приблизно 35-37 км, що наразі виглядає, скажімо так, «досить складним і тривалим завданням» для російської армії. Більше того, сама 20-та ЗВА противника, на даний момент, змушена одночасно наступати в напрямках, які розходяться, фактично «б’ючи розведеними пальцями», а не концентрованим «кулаком». У цьому сенсі, ситуацію, навіть, не покращує перегрупування частини сил 2-ї мотострілецької дивізії 1-ї ТА в смугу 20-ї ЗВА.
Насправді російська 20-та ЗВА саме на даний момент змушена одночасно вирішувати цілу «купу» завдань у різних секторах своєї тактичної зони — наступати до Святогірська та Олександрівки, прориватися до північних і північно-східних околиць Лиману, пробувати рухатися у бік Борової й т. д. А в найближчому майбутньому, очевидно, ця армія також спробує ще й прорватися до Осколу через Маліївку в напрямку Піски Радьківськи. Тут ніяких дивізій не напасешся, незалежно від того, чи вони кадрові, чи вони – «повнокровні».
З іншого боку, смуга сусідньої 25-ї ЗВА, як для «стандартної» російської загальновійськової армії, що складається з однієї мотострілецької дивізії та трьох окремих бригад одночасно (причому, одна з яких — танкова), виглядає, скажімо так, «дещо скромно». Але це якщо не враховувати того факту, що саме перед нею стоїть Лиман, і, очевидно, саме їй «наказано» штурмувати його (звісно, за допомогою 20-ї ЗВA) у якості «головного гравця». Однак, на даний момент, замість прямого штурму Лиману, російська 25-та ЗВA «тимчасово застрягла», пробиваючись крізь значний лісовий масив навколо нього.
З одного боку, наявність значного лісу здається позитивним для противника фактором (можна спробувати, використовуючи рясну «зеленку», більш-менш одномоментно і приховано підтягнути цілу орду своєї штурмової піхоти прямо до міста або до потрібної ділянки оборони ЗСУ). Але, з іншого боку, одночасне подолання численних лісових і болотистих ділянок місцевості значними силами займає набагато більше часу, ніж переміщення їх відкритими просторами. І це, навіть, без урахування дуже активної протидії всім цим рухам з боку українських дронів…
Підсумуємо.
Угрупування російських військ, зосереджених і розгорнутих саме на Лиманському напрямку, за своїм БЧС, саме по собі є досить яскравим доказом того, що російське командування надає достатньо важливого значення питанню свого «повномасштабного повернення на Оскіл». Особливо в контексті можливої наступальної операції проти Слов’янсько-Краматорської агломерації.
Однак поточні результати цього угрупування не менш красномовний доказ того, що не все у цій війні визначається виключно «механічним» нарощуванням кількості відповідних сил і засобів. Це угрупування досягало найближчих підступів до Лиману та Ямполя ще взимку. Однак, ось вже весна промайнула, а Лиманський район оборони ЗСУ не лише «продовжує функціонувати», а й дуже суттєво, а в деяких місцях досить чутливо, «огризається» ворогові.
Джерело
