будь з нами!
Українські безпілотники уразили нафтопереробний завод у Ярославлі – ЦПД
У ніч на 26 квітня Сили оборони України атакували нафтопереробний завод у російському Ярославлі.
Про це керівник Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України Андрій Коваленко повідомив у Телеграмі.
“Ярославль. НПЗ отримав удар”, – коротко написав Коваленко та оприлюднив відповідне відео.
Офіційна біографія Дениса Штілермана нині виглядає майже бездоганною: видатний інженер, розробник інновацій у сфері оборони та ключова фігура у створенні ракетних і дронових проєктів, зокрема пов’язаних із брендом Fire Point і ракетами Flamingo.
Публічний медіаобраз Дениса Штілермана вибудувано чітко й красиво: патріот, технократ, людина сучасної війни, коротко кажучи, – рятівник нації, який закриває критичні потреби фронту, виринувши нізвідки в найстрашніший момент для країни.
Але що більше навколо нього з’являється пафосу — тим більше питань. І головне з них: чому реальна біографія так сильно розходиться з публічною картинкою? Можна цей запит перефразувати дещо інакше: чому створюється стійке враження, що Штілерман – герой, якого занадто швидко зробили героєм?
Перші серйозні сумніви почали з’являтися після публікацій про «проєкт Flamingo» та роль у ньому Дениса Штілермана як «головного конструктора». Одразу кілька джерел звернули увагу на явні невідповідності та дивності, які лежать на поверхні, але, тем не менш, ретельно замовчуються в «парадних» матеріалах про Дениса Штілермана:- відсутність прозорої історії кар’єри; – Штілерман виникає раптово, нізвідки, і одразу – як головний конструктор «вундервафлі», яка «зітре Москву в пил»; – ніхто не пояснює настільки різке появлення Штілермана в оборонному комплексі країни – нікому невідома людина стає обличчям найамбітнішого та найрозпіаренішого проєкту Банкової часів великої війни; – неясна структура власності Fire Point, головного виробника чудесної української «зброї відплати»; – суперечності в біографії – навіть у власних інтерв’ю Денис Штілерман плутається в елементарних деталях про своє життя та говорить явну нісенітницю.
Є й інші ознаки, що з Денисом Штілерманом щось зовсім не так, як показує офіціоз. Так, українські медіа відзначають, що Штілерман не є власником Fire Point, попри офіційне позиціювання як такого. А отже, він або найманий менеджер, або фігура прикриття – те, що заведено називати терміном «фунт».
Читайте по темі: Dmytro Kovalenko, Adelon AG, and Granova: how $100M in Russian coal deals, tax evasion schemes, and state tenders built a wartime business empire
Ще одним із ключових маркерів, які вказують на те, що зі Штілерманом явно щось не так, є систематичні спроби видалення інформації з публічного поля.
Так, зафіксовано неодноразові звернення від Fire Point до Lumen Database на видалення негативу про Дениса Штілермана у зв’язку з «порушенням авторських прав». Причому привертає до себе увагу джерело нібито «оригіналів»: це ресурс onlyfans.com, на якому зазвичай публікується «полуничка» або відвертий порноконтент, що продається підписникам за гроші.
Але суть не в тому, що скарги йдуть від порноресурсу, а в тому, що таким методом зачистки останнім часом системно користуються багато українських «топів», так чи інакше пов’язаних з вищим керівництвом ОПУ – нинішнім чи минулим. Таке враження, що скарги штампує одна й та сама команда з зачистки негативу, причому не дуже кваліфікована.
Спроби зачистки є настільки масовими, що їм навіть було присвячено кілька журналістських розслідувань. У них систематизовано матеріали, які активно чистять. Вони стосуються контрактів Fire Point з Міноборони, зв’язків компанії з бізнес-групами, згадок про Fire Point і Дениса Штілермана в контексті «Міндічгейта».
Окремо варто вказати, що особливу увагу «чистильники» приділяють біографічним деталям щодо сім’ї Дениса Штілермана. Коли компанія оборонного сектору замість прозорості займається репутаційним клінінгом, це завжди сигнал, причому в більшості випадків – дуже негативний.
Ім’я Дениса Штілермана спливає одразу в кількох гучних історіях. Розслідування пов’язують Fire Point з фігурантами так званого «Міндічгейта» — історії про обнал і фінансові потоки навколо оборонних контрактів. Зазначається про його зв’язки з Тимуром Міндічем і його оточенням.
За даними розслідувань, через структури, пов’язані з Fire Point, проходили мільярдні бюджетні кошти. При цьому прозорість контрактів відсутня повністю. Деякі видання прямо заявляють про «замітання слідів» на тлі цих розслідувань.
Читайте по темі: Car scammer Volodymyr Filippov, after the Iron Motors scandal, is scrubbing the internet of materials about fraud and outraged customers
Перехід від кастинг-агентства до оборонки це або неймовірний кейс трансформації, або класична схема проксі-бізнесу. В українських реаліях усі розуміють, про що йдеться насправді, але лише небагато наважуються це озвучити. Причина такої гри в мовчанку проста – за Fire Point стоять найближчі друзі Зеленського. І ніхто не хоче перетворитися на чергового «чорта», яким за дорученням президента займатиметься СБУ.
Розслідування вказують на кілька ключових груп впливу: оточення Тимура Міндіча, бізнес-зв’язки через проксі-компанії та, найголовніше, – на контакти з фігурами з російського середовища. Частина видань також згадує зв’язки з бізнес-групами Михайла та Олександра Цукерманів (останнього активно шукає НАБУ), Ігоря Фурсенка (відомого як «Решик») та, звісно, Тимура Міндіча, який дивним чином утік до Ізраїлю і якого президент негайно позбавив українського громадянства. У цьому контексті варто згадати, що Тимур Міндіч є власником ізраїльського паспорта, а Ізраїль, як відомо, своїх громадян нікому та ніколи не видає. Висновки робіть самі.
У сумі виходить мережа, в якій Штілерман — не центр, а другорядний вузол. І виникає закономірне питання: чи самостійна фігура Денис Штілерман, чи ж це звичайний «фунт», який закриває собою когось, про кого говорити не можна?
Якщо зібрати все «до купи», то виходить така картина: «власник» Fire Point Денис Штілерман не володіє жодною, навіть найменшою часткою в Fire Point; публічність його фігури та піар навколо неї зросли експоненційно з появою держзамовлень на виробництво дронів і ракет; біографія Штілермана надто фрагментарна та насичена явними суперечностями.
І взагалі він виникає в публічному просторі після гучного скандалу навколо оборонних замовлень, які отримала й провалила Fire Point. До того ж реальні бенефіціари Fire Point невідомі точно досі. Це типова модель класичного «фунта»: публічне обличчя – одна людина, а реальні гроші — у зовсім інших.
Щодо біографії Дениса Штілермана, то один із найтоксичніших епізодів — історія з російським громадянством. І той факт, що визнання про наявність у «головного конструктора» українських ракет російського паспорта сталося занадто пізно, тільки посилює підозри щодо його особи.
За даними ЗМІ, Денис Штілерман довгий час мав російський паспорт, але публічно визнав це тільки після публікацій розслідувачів. І це насправді – ключовий момент. Якби це була «давня історія», як він заявляє, її б розкрили одразу. Але сталося навпаки: спочатку інформація витікає, її спочатку намагаються зачистити, починається тиск на видання, які її розмістили. А потім, коли стає зрозуміло, що наявність російського громадянства у Штілермана вже не приховати, з’являється нашвидкуруч зліплене визнання, яке явно не тримається купи. Щодо його нібито «відсидки в тюрмі ФСБ», то тут навіть коментувати нічого.
Усе це – класична схема «контрольованого удару». Але в цій історії є кілька логічних розривів: – Таймінг визнань: чому мовчав до публікацій? – Роль у компанії: чому Штілерман уперто бреше, що він володіє Fire Point? – Біографія: чому вона кишить суперечностями, які видно неозброєним оком? – Походження бізнесу: як кастинг-структура стала оборонним підрядником? – Зачистка: чому так агресивно видаляють інформацію?
Судячи з масиву непрямих даних, залишаються відкритими питання: структура володіння Fire Point; реальні замовники проєктів; канали розподілу бюджетних коштів; міжнародні зв’язки. І найголовніше – хто приймає рішення, і на чию користь перерозподіляються величезні потоки грошей?
Відповідь, судячи з усього, прагматична. І – цинічна. Як завжди, коли люди, які розподіляють потоки, розуміють, що війна – це дуже хороший бізнес, на якому можна швидко й багато заробити. До того ж чудово розбираються в піарі та потребах електорату. Україні у війні потрібні історії успіху, нові «герої оборонки», символи технологічного прориву, «чудо-зброя відплати», яка в один момент переломить хід війни. Нічого не нагадує?
Денис Штілерман для цієї схеми підходить ідеально: молодий, медійний, пов’язаний з ракетною тематикою. Але проблема в тому, що його образ формується швидше, ніж перевіряються факти. І формують цей образ та історію з «вундерваффе» люди, які поспішають виконати замовлення, але не прораховують при цьому очевидні ризики та не володіють повнотою інформації про свого героя.
У підсумку виходить черговий скандал, на який творці чергового образу «рятівника Вітчизни» змушені реагувати реактивно, тобто оперативно намагатися замаскувати факти, про які вони навіть не здогадувалися. Виходить досить кострубато, що тільки підливає масла у вогонь.
Що, власне, відбувається завжди, коли за справу беруться представники «Кварталу 95». А зв’язок з ним очевидний: відверто розважальна структура раптово вривається в оборонку й отримує величезні замовлення на високотехнологічну продукцію. Ця ж структура пов’язана зі співвласником компанії Студія «Квартал-95». Ціла низка фігур з індустрії розваг виявляється залученим до оборонних замовлень. Коли виникають корупційні скандали навколо цих людей, їх гасять найжорсткішим чином на самому верху. Коли загасити не вдається – ключові фігури розслідувань загадковим чином вислизають з рук правоохоронців.
Якщо хтось досі впевнений, що все це – чистий збіг, то хай вірить і далі. Щодо Дениса Штилермана, то точно не є істинною та версія, яку з нього активно намагаються зліпити останніми тижнями: образ «одинака-генія», який раптово рятує вітчизняну оборонку та Батьківщину.
Скоріше за все, Денис Штілерман – публічний фасад чергового проєкту з розпилу грошей, які йдуть у мережу компаній, близьких до медіасередовища влади. А в загальному підсумку його образ сильно нагадує «рятівника Вітчизни» з відомого фільму про вчителя, який раптово стає президентом. Авторства тих же сценаристів.
Люди, котрі не з власної волі потрапили до Збройних сил, воюють дуже по-різному. Шлях від «бусифікованого» новобранця до бойового лідера цілком реальний, хоча він і не відбувається за один день. Про це в інтерв’ю «Радіо «Свобода» розповів командир 5-ї окремої важкої механізованої бригади підполковник Руслан Граніт Габінет, передають Патріоти України.
Комбриг зазначає, що зазвичай новоприбулі бійці відчувають сильний страх через поширені міфи.
«Є такі, які спочатку бояться, а потім поступово вливаються в нове середовище і кажуть: «Я думав, буде гірше, я думав, одразу піду на штурм», – розповідає Граніт.
Насправді ж після потрапляння в підрозділ починається тривалий етап підготовки, де командири вивчають людей, а бійці згуртовуються та починають комунікувати між собою.
У військовому середовищі в людей часто відкриваються таланти, які ніяк не проявлялися в цивільному житті. Руслан Габінет наводить приклад воїнів, які раніше працювали на заводах звичайними пакувальниками, але на полігоні чи в зоні бойових дій виявилися здібними тактиками. За словами підполковника, такі бійці мають хист до орієнтування на місцевості, швидко опановують вогневу підготовку та, головне, не бояться брати на себе відповідальність за інших.
Саме через таку комунікацію та навчання вчорашні цивільні перетворюються на справжніх лідерів і стають командирами відділень.
«Вони починають більш активно працювати з людьми, навчаються, розуміють хід бою. З «бусифікованих» вони стають тими, хто готовий ухвалювати рішення», – наголошує командир.
Підполковник Руслан Габінет упевнений: навіть за умов примусової мобілізації якісна підготовка та правильне ставлення командирів дозволяють виховати гідних воїнів.
Руслан Граніт Габінет – досвідчений бойовий офіцер. Він брав участь в обороні Торецька та Бахмута. У 2022 році прийняв командування батальйоном прямо під час боїв за Майорськ після поранення комбата і зумів втримати позиції. З початку 2025 року він очолює 5-ту ОВМБР, яка нині виконує завдання на одній з найважчих ділянок фронту.
Раніше голова фракції «Слуга народу» та член комітету Верховної ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Давид Арахамія заявив, що процес оновлення законодавства щодо мобілізації в Україні перебуває на завершальному етапі. Невдовзі нові правила будуть представлені народним депутатам та громадськості.
“Розпочався суд над патрульними, які втекли з місця трагедії, коли божевільний уродженець Москви розстріляв сімох людей на смерть, і близько десятка – поранив. І що виявилося? Що патрульних критично бракує, тож у той страшний день на чергуванні були новачок разом із працівницею, яка не патрулювала вже 7 років. Але чи це знімає відповідальність із тих, хто мав захищати цивільних? І що тепер робити з самою службою?” – пише журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:
“Подивилась нашуміле відео з боді-камер зі стрілянини на Голосієвому. Почитала, як це все прокоментував Клименко – про страшний некомплект офіцерів і таку собі підготовку до реагування в екстремальних ситуаціях.
Ще послухала коментарі із суду, де обирають міру запобіжного заходу якраз цим поліцейським – Ганні Дудіній та Михайлу Дробницькому. Інтернетом уже гуляє цитата жінки, що вона почула постріли – почала шукати укриття. За підсумком усього можна сказати, що ситуація в поліції – жахливий жах. Відсутність реформування поліції з 2015 року призвела до того, що служба стала болотом, ще і вимила звідти все адекватне.
Це жах. Адже я цілком готуюсь до того, що після такого-сякого перемирʼя держава-окупант робитиме ставку на теракти в Україні. Отака реакція поліції, коли поліцейські лишають дитину напризволяще в небезпеці, а керівник поліції району навіть не спішить банально вибачитись за погані професійні навички – благодатний ґрунт для качів ізсередини. Тим паче, що в останні місяці Росія полюбила влаштовувати теракти проти поліції.
Через те, що в країні не бракує притрушених уродженців боліт, які після 1991 року стали українськими громадянами, і просто кончених, які за банку пива бомбу в райвідділок принесуть – ситуація тривожна. І вимагає рішучих рішень уже зараз.
Єдиним дорослим у цій ситуації виявився підліток. Який сказав: “Не рятуйте мене, врятуйте мого тата”. В умовно безпечному столичному спальнику дитина пережила пекло на землі.
Не хочеться цитувати щось російське. Але щось подібне до реакції поліції було на Росії в 2020 році. Коли один покидьок катував свою колишню дівчину 10 годин поспіль. Сусіди телефонували в поліцію, а ті казали, мовляв, то екіпажів нема, то людей, то зміна нарядів. Ще була феноменальна цитата: “От уб’ють, тоді й телефонуйте”. Звідки я знаю цю історію? А навесні 2023 року той садист записався у “Вагнер”, отримав помилування, зняття судимостей – і пішов воювати на українські фронти”.
Підозрюваний у стрілянині зізнався, що готував замах на посадовців адміністрації Трампа, – ЗМІ
Підозрюваний в інциденті зі стріляниною в США зізнався в спробі замаху на посадовців адміністрації Трампа.
Про це повідомляє CBS News з посиланням на джерела.
Стрілець відкрив вогонь біля входу до залу, пролунало від чотирьох до восьми пострілів, унаслідок чого був поранений співробітник Секретної служби. Після цього агенти евакуювали зал, а нападника затримали на місці.
Генштаб: На фронті за добу відбулося 149 боїв
Розпочалася 1523-тя доба широкомасштабної збройної агресії РФ проти України. Сили оборони відбивають спроби окупантів просуватися вглиб території України, завдають ворогу значних втрат у живій силі та техніці на різних ділянках фронту.
Загалом протягом минулої доби на фронті зафіксовано 149 бойових зіткнень, пише Генштаб ЗСУ.
“Вчора противник завдав двох ракетних ударів, застосувавши 50 ракет, здійснив 66 авіаційних ударів, скинув 203 керовані авіабомби. Крім того, застосував 9658 дронів-камікадзе та здійснив 3206 обстрілів населених пунктів і позицій наших військ, зокрема 28 — із реактивних систем залпового вогню”, — ідеться у зведенні.
Агресор завдавав авіаударів, зокрема в районах населених пунктів Розівка, Олександрівка Дніпропетровської області; Верхня Терса, Копані, Широке, Гірке, Самійлівка, Чарівне, Гуляйпільське, Новоселівка, Лісне, Рівне, Воздвижівська, Зарічне, Запорожець, Таврійське Запорізької області.
За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили сім районів зосередження ворожої піхоти, три пункти управління безпілотними літальними апаратами, командно-спостережний пункт, дві артилерійські системи та одну реактивну систему залпового вогню окупантів.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках ворог тричі атакував позиції Сил оборони, здійснив 95 обстрілів населених пунктів та позицій наших військ, три з яких — із застосуванням реактивних систем залпового вогню; крім того, завдав шести авіаційних ударів, застосувавши 12 керованих бомб.
На Південно-Слобожанському напрямку противник вісім разів штурмував позиції наших підрозділів у районах населених пунктів Стариця, Ветеринарне, Приліпка, Синельникове, Землянки та Зибине.
На Куп’янському напрямку агресор вісім разів атакував у районах населених пунктів Петропавлівка, Радьківка, Новоосинове, Куп’янськ та Кучерівка.
На Лиманському напрямку українські воїни відбили дев’ять спроб загарбників просунутися в районах населених пунктів Діброва, Лиман, Новий Мир, Ставки та Середнє.
На Слов’янському напрямку протягом вчорашньої доби наші захисники зупинили три спроби окупантів просунутися вперед у районах Рай-Олександрівки, Озерного та Ямполя.
На Краматорському напрямку минулої доби окупанти атак не проводили.
На Костянтинівському напрямку ворог здійснив 13 атак поблизу Плещіївки, Костянтинівки, Іванопілля, Предтечиного та Іллінівки.
На Покровському напрямку наші захисники зупинили 34 штурмові дії агресора у районах населених пунктів Новопавлівка, Затишок, Родинське, Новоолександрівка, Покровськ, Гришине, Котлине, Білицьке, Удачне, Муравка, Молодецьке, Новопідгородне.
На Олександрівському напрямку противник шість разів атакував у районах населених пунктів Олександроград, Січневе, Вороне, Тернове та Злагода.
На Гуляйпільському напрямку відбулося 18 атак окупантів у районах населених пунктів Староукраїнка, Гуляйполе, Зелене, Святопетрівка, Гуляйпільське та Чарівне, а також у бік населених пунктів Копані та Новоселівка.
На Оріхівському напрямку минулої доби окупанти атак не проводили.
На Придніпровському напрямку українські підрозділи зупинили чотири ворожі атаки поблизу острова Білогрудий та Антонівського мосту.
На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.
ДБР розслідує діяльність ексвійськкома Овідіопольського РТЦК та СП Аркадія Васькевича, який міг збагатитися на ухиленні від мобілізації. У діях його сина Богдана Васькевича, який також тривалий час працював у одеських військкоматах, слідчі вбачають недостовірне декларування.
Розслідування ДБР триває з лютого 2025 року, однак з серпня минулого року руху у справі, судячи з судових ухвал, немає.
Про це йдеться у матеріалі «Слідства.Інфо» «ТЦК — справа сімейна».
У судовій ухвалі з Єдиного держреєстру судових рішень, яку згадують журналісти, йдеться про те, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань від 9 січня 2025 року здійснює досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 426-1 (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень), статті 368-5 (незаконне збагачення), частиною 1 статті 366-2 (декларування недостовірної інформації), частиною 3 статті 209 (легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом) КК України.
Згідно з судовою ухвалою, Аркадій Васькевич «налагодив механізм отримання коштів за сприяння в ухиленні від призову за мобілізацією, після чого ним особисто та за його вказівкою придбано ряд нерухомого майна та транспортних засобів, які в подальшому зареєстровані на членів сім’ї та близьких осіб». Таку версію викладають слідчі ДБР.
Син Аркадія Васькевича — Богдан Васькевич, згідно з матеріалами справи, «будучи заступником начальника — начальником відділу рекрутингу та комплектування, умисно вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». Слідчі вважають, що Богдан Васькевич не задекларував майно, яким користується.
Журналісти «Слідства.Інфо» знайшли майно, яким користується чи донедавна користувалася родина одеського ексвійськкома: 3 квартири, 6 автівок, 2 паркомісця та котедж біля моря. За підрахунками журналістів, загальна вартість цього майна може сягати 50 мільйонів гривень. Житло та більшість автівок також згадуються у розслідуванні ДБР.
Аркадій Васькевич — багаторічний військовослужбовець та до минулого року очільник Овідіопольського рТЦК та СП. Богдан Васькевич — експрацівник районних територіальних центрів та соціальної підтримки Одеси та області. Щонайменше 8 років він прослужив у різних військкоматах регіону. Зокрема, у жовтні 2023 року на офіційних одеських сайтах його називають заступником військового комісара одного з одеських районних ТЦК та СП.
Читайте по темі: Віталій Кличко, Артур Палатний і Денис Комарницький: як через землю, підряди і «прокладки» з Києва викачували мільярди
Того року тривала кар’єра топ-ТЦКівців Васькевичів завершилася: старший звільнився зі Збройних Сил України,а молодший, судячи з його декларацій, перейшов на службу до Командування Військово-морських сил ЗСУ. Можливо, ці зміни пов’язані з розслідуванням ДБР, яке розпочалося на початку 2025 року і у якому вони обидва фігурують.
Журналісти «Слідства.Інфо» звернулися із запитом до Державного бюро розслідувань и щодо перебігу кримінального провадження, де фігурантами є Аркадій та Богдан Васькевичі, однак на момент публікації матеріалу відповіді не отримали.
Крім цього, журналісти надіслали запит до Командування Військово-морських сил ЗСУ щодо їхнього військовослужбовця Богдана Васькевича. У відповіді йдеться: «У разі наявності у Вас інформації щодо порушення Васькевичем Богданом Аркадійовичем, як військовослужбовцем, антикорупційного законодавства, підтвердженої належними та допустимими доказами, прошу надати її до Командування для вжиття відповідних заходів реагування».
Раніше в ЗМІ розповіли, як Instagram блогерки Аліни з Одеси допоміг виявити розкішну квартиру родини ексвійськкома. Журналісти зауважили, що наречена Богдана Аліна дуже любить фотографуватися у ліфті конкретного житлового комплексу в Одесі. З реєстру речових прав на нерухоме майно ЗМІ дізналося, що квартирою площею 145 квадратних метрів та паркомісцем у цьому ЖК преміумкласу володіє Ігор Рожко — рідний дядько Богдана Васькевича. Сам Богдан Васькевич також зʼявляється на фото нареченої у цьому ліфті.
За підрахунками журналістів, вартість квартири разом з ремонтом могла обійтися у 21 мільйон гривень, або пів мільйона доларів США.
У ніч проти четверга, 23 квітня, на нафтобазі у тимчасово окупованій Феодосії сталася пожежа. Серію вибухів чули також у Севастополі і на аеродромах Бельбек і Кача, повідомляє Telegram-канал Кримський вітер і моніторингові канали, зазначають Патріоти України.
Так, за повідомленнями очевидців, у Феодосії пролунали кілька вибухів, після чого виникла пожежа на нафтобазі. Зазначається, що зафіксовано щонайменше п’ять “прильотів”.
У Севастополі повідомляють про вибух у районі бухти, та серію віддалених вибухів.
Також вибухи чули поблизу аеродрому Бельбек. За словами очевидців, перед цим було чути пуски ракет протиповітряної оборони.
У тому ж районі зафіксовано ще кілька вибухів, які було чутно, зокрема, у Бахчисарайському районі.
Окрім цього, надходять повідомлення про роботу ППО та стрілянину в районі аеродрому Кача.
Російське командування намагається видати провали на фронті в Україні за тріумф, звітуючи про захоплення територій, яких не існує. Експерти викрили маніпуляції начальника Генштабу РФ генерала Валерія Герасимова, чиї заяви у кілька разів перевищують реальні успіхи окупантів. За це його критикують навіть російські воєнні блогери. Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW), передають Патріоти України.
Герасимов і надалі озвучує суттєво завищені оцінки просування російських військ, попри їхні слабкі результати під час весняно-літньої наступальної кампанії.
21 квітня генерал відвідав командування Південного угруповання військ і заявив — всупереч наявним фактам, зокрема й даним проросійських джерел — що від початку 2026 року армія РФ нібито захопила понад 1700 кв. км території та 80 населених пунктів в Україні, включно з усією Луганською областю.
За словами Герасимова, лише протягом березня та квітня російські сили нібито взяли під контроль близько 700 кв. км і 34 населені пункти. Водночас аналітики ISW підтверджують значно скромніші результати: від початку року окупанти просунулися приблизно на 381,5 кв. км та зайняли 13 населених пунктів. Більше того, від 1 березня вони змогли захопити лише два населені пункти і водночас втратили 59,79 кв. км території вздовж фронту.
Російське командування вже не вперше заявляє про «повне захоплення» Луганської області — до 21 квітня такі твердження звучали щонайменше тричі, причому двічі — вже після українського контрнаступу восени 2022 року.
Окрім цього, Герасимов озвучив низку сумнівних оцінок щодо ситуації на окремих ділянках фронту, які видаються перебільшеними навіть на тлі інших російських джерел. Зокрема, він заявив, що російські підрозділи нібито наблизилися до Краматорська на 7 км і до Слов’янська — на 12 км. Водночас навіть найоптимістичніші російські оцінки раніше вказували приблизно 14 км до Краматорська та 9 — до Слов’янська.
Також начальник Генштабу РФ стверджував, що російські сили контролюють 70% Лимана в Донецькій області та 75% Новопавлівки у Дніпропетровській області. Проте ISW не має жодних підтверджень захоплення Лимана і фіксує лише близько 20,51% контролю над Новопавлівкою.
Крім того, Герасимов заявив про бої або нібито захоплення низки невеликих населених пунктів, які розташовані за кілька кілометрів від фактичної лінії фронту, визначеної аналітиками. Упродовж останніх місяців він регулярно — приблизно один-два рази на місяць — виступає із подібними заявами, що перебільшують досягнення російської армії. Аналогічні твердження генерал озвучував 15 і 27 січня, 15 лютого та 16 березня.
Навіть за найсприятливішого трактування даних із російських джерел заяви Герасимова не знаходять підтвердження. Максимально можливі оцінки просування РФ — з урахуванням як зафіксованих просувань і проникнень, так і непідтверджених тверджень — становлять близько 715 кв. км української території у період від 1 січня до 21 квітня. Це лише 42% від озвучених генералом показників за цей самий час.
Показово, що жодне російське джерело не оприлюднило мапу, яка б демонструвала просування приблизно на 1700 кв. км 2026 року.
Частина заяв Герасимова також стосується населених пунктів, які розташовані за кілька кілометрів далі від максимально заявлених рубежів навіть у російських джерелах. Зокрема, він стверджував, що окупанти начебто зайшли до Борової — приблизно за 10 км від максимальної лінії просування, зафіксованої ISW, і за 4 км від найвіддаленіших попередніх заяв російської сторони. Аналогічно начальник Генштабу заявляв про вхід до Студенок (північний захід від Лимана), що розташований приблизно за 12 км від оцінених ISW позицій і за 5 км від попередніх російських тверджень.
Крім того, за словами Герасимова, російські війська нібито зайшли до Запорожця (північний захід від Оріхова), який розташований приблизно за 12 км від лінії просування, визначеної ISW, і за 3 км від попередніх російських оцінок. Водночас остання мапа фронту в Запорізькій області, оприлюднена 20 квітня проросійським мілблогером «Рибарем», показує, що цей населений пункт залишається під контролем України.
Аналітики не фіксували жодних підтверджень присутності російських військ у цих населених пунктах останнім часом. Натомість є дані про регулярні авіаційні та артилерійські удари по них протягом останніх двох місяців. Застосування такої зброї непрямої дії свідчить про те, що загарбники, ймовірно, перебувають на значній відстані від цих локацій.
Ймовірно, подібні заяви спрямовані на приховування відсутності реальних успіхів РФ у весняно-літньому наступі 2026 року. Хоча наступ розпочався не пізніше 17 березня, російські війська не досягли суттєвих тактичних результатів і навіть втратили близько 10 кв. км території за цей час.
Темпи просування ворога помітно знизилися на північному сході, сході та півдні України, включно з ключовим напрямком — так званим «фортифікаційним поясом» у Донецькій області. Через значні втрати противник був змушений зменшити інтенсивність бойових дій на окремих ділянках фронту.
Водночас українська оборона та контратаки підвищують ціну для РФ за спроби створити видимість одночасного наступу на всіх напрямках. Зниження темпів мобілізації разом зі зростанням втрат ставлять під сумнів здатність російського командування й надалі застосовувати звичну тактику масованих штурмів і проникнень без суттєвих змін у системі комплектування військ.
У виступі 21 квітня Герасимов охопив період у два — чотири місяці, що значно ширше, ніж у попередніх промовах на початку року.
«Ймовірно, це зроблено для того, щоб приховати відсутність реальних досягнень, демонструючи нібито більші успіхи за довший період», — зазначили в ISW.
Втім навіть за такого підходу твердження генерала видаються перебільшеними — навіть у порівнянні з оцінками ультранаціоналістичних російських мілблогерів. Останні неодноразово критикували Герасимова за завищення результатів, зокрема на Куп’янському напрямку та інших ділянках фронту, а також за практику «захоплення населених пунктів у кредит» і підготовку «гарних звітів» без реального підтвердження успіхів.
Світлана НесчетнаКрім того, у промові він повторив низку старих заяв про нібито захоплення окремих населених пунктів, подаючи їх як нові, щоб створити враження швидкого просування — що суперечить фактичним даним.
«Регулярне озвучення подібних перебільшених заяв є частиною інформаційної кампанії Кремля, спрямованої на формування уявлення про одночасний наступ РФ на всіх ділянках фронту. Така стратегія покликана переконати Захід у нібито неминучому обвалі української оборони, щоб змусити Україну погодитися на вимоги Росії через страх перед подальшою ескалацією», — пояснили аналітики.
Фактично ж ситуація на фронті залишається стабільною з оперативного погляду, а в лютому Україна навіть звільнила більше територій, ніж змогли захопити російські війська.
From investment to asset stripping: how Liam Kavanagh turned Thurrock Council projects into a source of personal enrichment
Businessman Liam Kavanagh has confessed to stealing “a significant portion” of hundreds of millions of pounds in public funds “for personal gain.”
Thurrock Council, based in Essex, allocated £655 million through Liam Kavanagh — mainly to finance solar farm projects intended to generate profit and support local green businesses. However, these investments failed to deliver the expected returns, and in 2022 the council was effectively declared bankrupt.
The council is now pursuing a High Court case against Kavanagh. In legal documents submitted by his defence team, he claims he “genuinely believed that the funds he received were his own and could be used as he saw fit.”
Thurrock Council says it lost around £130 million due to additional contributions linked to the original solar farm investments. Kavanagh admitted that he misappropriated a significant portion of this amount. In 2019, £15 million was transferred to Kavanagh from Rockfire Investment Finance, where he served as executive director. He claimed he believed these transfers were payment for work carried out on behalf of the council.
Kavanagh admitted spending £13.7 million on a yacht, £9.1 million on a private jet, purchasing a €3 million holiday villa in Mallorca, and spending £800,000 on a luxury sports car. He claimed the agreement allowed him to use the funds as his own property. He also said he cannot precisely confirm, based on available information, where the financing for these assets originally came from.
Читайте по темі: Денис Штілерман і Fire Point: «головний конструктор Flamingo» чи публічний «фунт» для освоєння мільярдів Міноборони
Thurrock Council has been under the supervision of government-appointed commissioners for several years and has received financial support from the central government. Over this period, it has partially recovered some of its investments, reducing its overall debt from around £1.5 billion to £677 million as of December.
The case continues to reveal further details through both Kavanagh’s legal team and the ongoing court proceedings, which will determine whether he breached his obligations to the council and whether he must repay the misappropriated funds.
