У Севастополі добрі дрони атакували порт, палає нафтобаза ВМС РФ (фото, відео)

У ніч пролти суботи, 18 квітня, безпілотники здійснили атаку на нафтобазу в районі Козачої бухти. Про це повідомляє український OSINT-канал Exilenova+, передають Патріоти України.

Також про інцидент повідомив гауляйтер Севастополя Михайло Развожаєв у своєму Telegram-каналі. Він уточнив, що густий дим, помітний у Гагарінському районі, зумовлений пожежею в резервуарі з залишками пального на території мікрорайону Козача Бухта. Попередньо зазначено, що займання було спричинене падінням збитого безпілотника.

У соціальних мережах поширені кадри, які зафіксували масштабну пожежу поблизу місцевого порту.

Брехня про “Калібри” та “Іскандери”: що не так із російськими “високоточними” ракетами і чому в них такий розліт – Злий Одесит

До повномасштабного вторгнення в Україну Росія на міжнародних виставках і форумах озброєнь позиціонувала свої ракети як такі, що не мають аналогів у світі, високоточні, складні для перехоплення засоби ураження тактичного і стратегічного значення. Особливим предметом гордості РФ були ракети Х-101, 3М14 “Калібр” і 9М723, однак після 2022 року стало виникати ну дуже багато запитань з приводу цих “кривих” засобів терору.

Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA і групи “Інформаційний спротив”.

Росія, так само як і СРСР, займалася системним завищенням характеристик свого озброєння для того, щоб мати конкурентоспроможні позиції на міжнародному ринку із західними аналогами як засобів ураження, так і техніки. Але ось викрити ці маніпуляції ставало можливим тільки тоді, коли сама техніка опинялася в руках зацікавлених у розвінчанні цієї брехні.

У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення російських окупаційних військ, на українську територію заїхали сотні зразків радянської та російської техніки. Її не тільки знищували, вона потрапляла до рук Сил оборони України як трофеї. Вивчення ж “сучасної” російської техніки підтвердило здогадки щодо того, що її тактико-технічні характеристики (ТТХ) завищувалися й не відповідали анонсованим.

Своєю чергою, вивчення ворожого ракетного озброєння було ускладнене тим, що воно ніколи не потрапляло у наші руки цілим. Навіть Х-101, 3М14 “Калібр” або 9М723, що не розірвалися, все одно мали серйозні ушкодження після падіння, які ускладнювали оцінку їхніх реальних характеристик.

Але з часом стало очевидним, що за низкою параметрів (навіть без детальнішого вивчення неушкодженої продукції) ці ракети значно відрізняються від своїх офіційних ТТХ.

Російська ракетна дута бульбашка

За понад чотири роки повномасштабної війни російські окупанти застосували по Україні достатню кількість ракет Х-101, 3М14 “Калібр” і 9М723, щоб можна було провести дистанційне дослідження їхніх базових характеристик, таких як точність і дальність.

З 2022 року РОВ застосували понад 1200 ракет Х-101, понад 800 3М14 “Калібр” і понад 1200 9М723.

Цієї кількості достатньо, щоб зробити базові висновки про точність кожного типу цих ракет, а саме:

Х-101 – при заявленому круговому імовірному відхиленні (КІВ) від 10 до 20 метрів реальне відхилення від цілі перевищує 50 метрів, а у деяких випадках 100 метрів і більше.

Важливим моментом є те, що у 2022 і 2023 роках ракети Х-101 справді мали високу точність у межах КІВ до 20 метрів, але згодом цей показник почав погіршуватися, пояснення чому я дам нижче.

Примітно те, що для інших російських ракет ситуація аналогічна – КІВ погіршується від року до року.

3М14 “Калібр” – кругове ймовірне відхилення цієї ракети заявлялося до 10 метрів, але нині воно становить і навіть перевищує 50 метрів.

9М723 – балістичні ракети ОТРК “Іскандер-М” тривалий час залишалися найбільш високоточними, зберігаючи КІВ в межах 5 метрів. Але починаючи з 2023 року цей показник став стрімко знижуватися. І навіть із донаведенням із використанням розвідувальних дронів відхилення може становити 50 метрів і більше.

Наразі 9М723 не стільки високоточний засіб ураження, скільки ракета, яку застосовують по об’єктах, по яких складно промахнутися з урахуванням її нинішнього КІВ. Падіння точності цих балістичних ракет ворог також активно намагається компенсувати застосуванням касетних бойових частин.

Щодо причин падіння точності російських ракет, то річ у тім, що в авральному режимі виробництва, за умови використання як важливих електронних компонентів контрабанди подвійного призначення знижується не тільки надійність, а й низка характеристик. Ефект від усього цього посилюється відсутністю технічного контролю – проведення контрольно-вимірювальних заходів.

На будь-якому підприємстві процес виробництва завжди пов’язаний з неспішним процесом контрольно-вимірювальних заходів, що дозволяють здійснювати діагностику надійності всіх компонентів виробленої продукції. Якщо ми говоримо про ракети, то це технічний контроль двигуна, системи наведення, паливної системи і цілісності корпусу. Це давало змогу уникнути (або хоча б звести до мінімуму) ті дефекти, які могли критично вплинути на характеристики і надійність виробу.

Але сьогодні на російських підприємствах проведення контрольно-вимірювальних заходів або зведено до аврального режиму, або скасовано повністю. Як результат – це дало змогу підвищити кількість виробленої готової продукції на добу, але і знизило її якість.

Однак точність – не єдина проблема російських ракет. Багато запитань викликає і їхня заявлена дальність.

Наприклад, ЗД польоту ракети Х-101 становить 2500-2800 км. Деякі дуже сміливі експерти і зовсім заявляють про 5 500 км.

Але ось питання, якщо навіть беремо по мінімуму (2 500), то чому пуски цієї ракети здійснюються переважно з таких зон:

Каспійське море – 1 300 км до центру України;

Саратовська область – 900 км до центру України;

Волгоградська область – 800 км до центру України.

При цьому залежно від зони пуску можна припустити, в яку частину України ці ракети летітимуть.

Тобто, у ракети з дальністю польоту 2 500 – 2 800 км реальна дальність застосування практично ніколи не перевищувала 1 500 км.

Не менш цікава ситуація і з крилатими ракетами морського базування 3М14 “Калібр”, які продовжують запускати з акваторії Чорного моря. За наявною у відкритих джерелах інформацією дальність польоту становить від 2 000 до 2 600 км.

І постає питання: чому ж Росія не використовує потенціал Каспійської флотилії для ударів по Україні, адже пуск з району Каспійська дозволив би ракетам з такими ТТХ долати відстань до самого Львова? Або з Балтійського моря, адже навіть з огинанням країн Балтії і через повітряний простір Білорусі, чому Мінськ навряд чи перешкоджатиме, відстань до північних областей – менше 1 000 км. Навіть якщо запущена з Балтійського моря ракета 3М14 “Калібр” пройде винятково в повітряному просторі Росії, то до Києва їй летіти менше 1 200 км.

Висновки

Застосування противником ракет Х-101, 3М14 “Калібр”, 9М723 дає змогу на п’ятий рік повномасштабної війни провести, скажімо так, віддалену систематизацію їхніх можливостей і реальних характеристик.

Очевидно, що ракети мають серйозні проблеми з точністю – КІВ. Причиною тому можуть бути як від самого початку закладені маніпулятивного характеру ТТХ, так і проблеми, що виникають зараз із постачанням якісних елементів, що забезпечують точність, а також відсутність на підприємствах контрольно-вимірювальних заходів і проблеми із системами наведення.

Але якщо КІВ – це наростаючий сніговий ком, то ось заявленим параметрам дальності російські Х-101 і 3М14 “Калібр” ніколи не відповідали. Немає жодного верифікованого факту, що підтверджує те, що Х-101 може подолати 2 500 км, не кажучи вже про 2 800 км. Аналогічно і 3М14 “Калібр”.

Джерело

Поставив росіян на місце: Сибіга відповів пропагандистам РФ на запитання про переговори з Путіним (відео)

Глава Української держави Володимир Зеленський готовий до особистої зустрічі з нелегітимним президентом Росії Володимиром Путіним, однак той уникає таких переговорів. Про це 18 квітня заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, відповідаючи на запитання російських пропагандистів під час Анталійського дипломатичного форуму в Туреччині, повідомляють Патріоти України.

На запитання російських пропагандистів про ймовірну зустріч Зеленського з Путіним найближчим часом, Сибіга дав зрозуміти, що українська сторона залишається відкритою до діалогу на найвищому рівні. “Зеленський готовий зустрітися з Путіним. Питання – чому він ховається?” – відповів Сибіга.

Відео відповіді міністра поширили в соцмережах.

Раніше пресслужба МЗС України опублікувала в Telegram заяву Сибіги про те, що розглядають можливість проведення переговорів лідерів України й РФ у розширеному форматі за участі президента США Дональда Трампа й президента Туреччини Реджепа Ердогана. Імовірним місцем проведення таких переговорів міністр назвав Туреччину.


У Харкові ДБР викрило наркосиндикат на чолі з кримінальним авторитетом

У Харкові ДБР викрило наркосиндикат на чолі з кримінальним авторитетом

Працівники ДБР за сприяння керівництва Нацполіції викрили у Харкові злочинну організацію, яка налагодила масштабний збут наркотиків і психотропних речовин.

До її складу входив місцевий правоохоронець, який прикривав діяльність угруповання.

За даними слідства, організатором був кримінальний авторитет, який “призначив себе смотрящим” за одним із районів міста. До справи він залучив щонайменше дев’ятьох спільників.

Основним “товаром” була небезпечна психотропна речовина PVP. Її продавали цивільним, але намагались поширити бізнес на представників Сил оборони України.

У ході багатоетапної спецоперації слідчі встановили один із каналів постачання — наркотики надходили до Харкова з Києва.

Читайте по темі: «Смотрящий» за PlayCity Андрій Астапов витратив понад 1 мільйон доларів на люксові авто під час війни

Торгівлю ділки організували цілодобово в одному з гуртожитків міста. Для конспірації учасники постійно змінювали кімнати, а передачу здійснювали “з рук у руки”. Місцеві жителі неодноразово скаржилися на цей наркопритон, однак правоохоронець ігнорував заяви та списував їх як неактуальні.

Що відомо?

Загалом слідчі Бюро зафіксували збут близько 9 кілограмів наркотиків і психотропів на суму понад 3 мільйонів гривень. За оперативною інформацією, щомісяця ділки продавали понад 6 тисяч доз.

Частину коштів організатор спрямовував на підтримку кримінального середовища, зокрема надсилав передачі до місць позбавлення волі.

Під час спецоперації працівники ДБР провели 25 обшуків. Вилучили наркотики, ваги, мобільні телефони, комп’ютерну техніку із доказами злочинної діяльності, зброю, а також майже пів мільйона гривень готівки та золоті прикраси вагою близько 100 грамів.

Затримано 10 учасників угруповання, серед них — організатор та правоохоронець.

Фігурантам повідомлено про підозру у створенні та участі у злочинній організації, а також у придбанні, зберіганні та збуті психотропних речовин.

Вирішується питання щодо обрання запобіжних заходів.

За цими статтями підозрюваним загрожує до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Досудове розслідування триває. Слідчі встановлюють усіх причетних, а також перевіряють можливу участь інших правоохоронців у прикритті наркоторгівлі.

Читайте по темі: Схема Корольова і Барвіненка: в Одесі викрили схему «двірників» на Tesla, через яку з ЖЕКів вивели 15 мільйонів

наркотики quuiqhhidzzierhab
наркотики
наркотики
наркотики
наркотики
наркотики
наркотики
наркотики
наркотики
наркотики
наркотики

ГУР оприлюднило структуру російського холдингу «Швабе»: розсекречено 48 підприємств

ГУР оприлюднило структуру російського холдингу «Швабе»: розсекречено 48 підприємств

Головне управління розвідки Міністерства оборони України опублікувало структуру холдингу “Швабе” держкорпорації “Ростєх”.

Йдеться про 48 підприємств холдингу “Швабе”, повідомляє ГУР.

Інформація опублікована на порталі War&Sanctions. За даними української воєнної розвідки, до структури “швабе” входять, зокрема, і закордонні активи – китайська компанія SHVABE OPTO-ELECTRONICS CO., LTD та білоруське підприємство “Швабе (Мінськ)”, що розширюють можливості холдингу з доступу до технологій та компонентної бази.

Попри позиціонування як виробника медичного обладнання, підприємства холдингу залучені до створення широкого спектра військової продукції – від ударних і розвідувальних БПЛА до прицільних систем для авіації та бронетехніки, тепловізорів, а також компонентів для балістичних ракет та коригованих артилерійських боєприпасів – йдеться в повідомленні ГУР.

Водночас 30 з цих підприємств досі не перебувають під обмеженнями жодної з країн санкційної коаліції. Серед них:

  • “Московський завод “Сапфір” – виробник фотодіодів для балістичних ракет “Іскандер-М” та фотоприймачів для корегованих артилерійських снарядів “Краснополь-М2”;

  • “Центральне конструкторське бюро “фотон”, яке виробляє лазерні далекоміри та тепловізори;

  • АТ “Гєрманій” з виробництва германію та його сполук, які використовуються для виготовлення інфрачервоної оптики, оптоволокна, а також у ядерній та радіоелектронній промисловості.

Denys Shtilerman und Fire Point: „Chefkonstrukteur von Flamingo“ oder öffentliches Aushängeschild für milliardenschwere Geldströme

Die offizielle Biografie von Denys Shtilerman wirkt heute nahezu perfekt: ein brillanter Ingenieur, Autor innovativer Verteidigungsentwicklungen, die Person hinter Raketen- und Drohnenprojekten, insbesondere rund um die Marke Fire Point und die Entwicklung der Flamingo-Rakete.

Das öffentliche Medienbild von Denys Shtilerman ist klar und sorgfältig konstruiert: ein Patriot, Technokrat, ein Mensch der modernen Kriegsführung – kurz gesagt, ein Retter der Nation, der den kritischen Bedürfnissen der Front gerecht wird und im schrecklichsten Moment für das Land unerwartet erscheint.

Doch je mehr Pathos ihn umgibt, desto mehr Fragen tauchen auf. Und die wichtigste davon lautet: Warum unterscheidet sich die reale Biografie so stark vom öffentlichen Bild? Diese Frage lässt sich auch anders formulieren: Warum entsteht der hartnäckige Eindruck, dass Shtilerman ein Held ist, der zu schnell zum Helden gemacht wurde?

Die ersten ernsthaften Zweifel tauchten nach Veröffentlichungen über das „Flamingo-Projekt“ und die Rolle von Denys Shtilerman darin als „Chefdesigner“ auf. Mehrere Quellen wiesen sofort auf offensichtliche Widersprüche und Merkwürdigkeiten hin, die auf der Hand liegen, aber dennoch in „parademäßigen“ Materialien über Denys Shtilerman sorgfältig verschwiegen werden:
– das Fehlen einer transparenten Karrieregeschichte;
– Shtilerman erscheint plötzlich aus dem Nichts und sofort als Chefdesigner einer „Wunderwaffe“, die „Moskau in Staub verwandeln“ soll;
– niemand erklärt das plötzliche Auftreten Shtilermans im Verteidigungskomplex des Landes – eine unbekannte Person wird zum Gesicht des ambitioniertesten und am stärksten beworbenen Projekts der Bankowa während des großen Krieges;
– unklare Eigentümerstruktur von Fire Point, dem Hauptproduzenten der ukrainischen „Vergeltungswaffe“;
– Widersprüche in der Biografie – selbst in seinen eigenen Interviews verwechselt Denys Shtilerman elementare Details seines Lebens und äußert offensichtlichen Unsinn.

Und dies sind nur einige der Anzeichen dafür, dass mit Denys Shtilerman nicht alles so eindeutig ist, wie es die offizielle Version darstellt. So weisen ukrainische Medien darauf hin, dass Shtilerman trotz der offiziellen Darstellung nicht der Eigentümer von Fire Point ist. Daher ist er entweder ein angestellter Manager oder eine Deckfigur – das, was gemeinhin als „Frontmann“ bezeichnet wird.

Читайте по темі: Справа «Мідас»: НАБУ шукає ДНК Єрмака у квартирах бізнесмена Міндіча

пошта Штилерман tidttiqzqiqkdant quuiqhhidzzierhab

Ein weiteres wichtiges Indiz dafür, dass mit Shtilerman offensichtlich etwas nicht stimmt, sind systematische Versuche, Informationen aus dem öffentlichen Raum zu entfernen.

So gab es wiederholt Anträge von Fire Point an die Lumen Database, negative Inhalte über Denys Shtilerman im Zusammenhang mit angeblichen „Urheberrechtsverletzungen“ zu löschen. Zudem erregt die Quelle der angeblichen „Originale“ besondere Aufmerksamkeit: Es handelt sich um die Plattform onlyfans.com, auf der in der Regel „pikante“ bzw. explizit pornografische Inhalte veröffentlicht und gegen Bezahlung für Abonnenten zugänglich gemacht werden.

пошта Штилерман

Aber der Punkt ist nicht, dass die Beschwerden von einer pornografischen Plattform stammen, sondern dass diese Methode der „Säuberung“ in letzter Zeit systematisch von vielen ukrainischen „Top“-Akteuren angewendet wird, die auf die eine oder andere Weise mit der höheren Führung des Präsidialamts (OP) verbunden sind – gegenwärtig oder in der Vergangenheit. Es entsteht der Eindruck, dass die Beschwerden von ein und demselben Team zur Bereinigung negativer Inhalte erstellt werden – offenbar nicht besonders qualifiziert.

Die Versuche der „Bereinigung“ sind so massiv, dass ihnen mehrere journalistische Recherchen gewidmet wurden. Darin werden die Materialien systematisiert, die aktiv entfernt werden. Sie betreffen Verträge von Fire Point mit dem Verteidigungsministerium, die Verbindungen des Unternehmens zu Geschäftsgruppen sowie Erwähnungen von Fire Point und Denys Shtilerman im Zusammenhang mit „Mindichgate“.

пошта Штилерман

Es ist gesondert hervorzuheben, dass die „Bereiniger“ den biografischen Details zur Familie von Denys Shtilerman besondere Aufmerksamkeit widmen. Wenn ein Unternehmen aus dem Verteidigungssektor statt auf Transparenz auf Reputationsbereinigung setzt, ist das stets ein Signal – und in den meisten Fällen ein sehr negatives.

Der Name Denys Shtilerman taucht in mehreren aufsehenerregenden Geschichten auf. Recherchen bringen Fire Point mit Akteuren des sogenannten „Mindichgate“ in Verbindung – einer Geschichte über Bargeldabflüsse und Finanzströme rund um Verteidigungsverträge. Dabei werden auch seine Verbindungen zu Tymur Mindich und dessen Umfeld erwähnt.

пошта Штилерман

Читайте по темі: Фігурант справи про шахрайство на понад 35 мільйонів євро Тимур Рохлін уникнув покарання в Україні та розвиває мережу онлайн-казино в США

Laut Recherchen flossen Milliarden an Haushaltsmitteln durch Strukturen, die mit Fire Point verbunden sind. Gleichzeitig fehlt es vollständig an Transparenz bei den Verträgen. Einige Veröffentlichungen sprechen vor dem Hintergrund dieser Untersuchungen offen von einer „Verwischung von Spuren“.

пошта Штилерман

Eine gesonderte Kategorie von Materialien, deren Bereinigung versucht wird, betrifft die Herkunft der Firma Fire Point. Der Punkt ist, dass das Unternehmen, das mit der massenhaften Lieferung von Drohnen für die Streitkräfte in Verbindung gebracht wird, aus einer Struktur hervorgegangen ist, die zuvor mit dem Casting von Schauspielern für zweitklassige Shows beschäftigt war. Das wirkt absurd, wird jedoch durch eine ganze Reihe von Quellen bestätigt.

пошта Штилерман

Der Übergang von einer Casting-Agentur in den Verteidigungssektor ist entweder ein unglaublicher Transformationsfall oder ein klassisches Proxy-Geschäftsmodell. In den ukrainischen Realitäten versteht jeder, was tatsächlich vor sich geht, doch nur wenige wagen es, dies offen auszusprechen. Der Grund für dieses Schweigespiel ist einfach – hinter Fire Point stehen die engsten Freunde von Selenskyj. Und niemand möchte zu einem weiteren „Teufel“ werden, um den sich der SBU auf Anweisung des Präsidenten kümmert.

Recherchen verweisen auf mehrere zentrale Einflussgruppen: das Umfeld von Tymur Mindich, geschäftliche Verbindungen über Proxy-Unternehmen und vor allem Kontakte zu Akteuren aus dem russischen Umfeld. Einige Veröffentlichungen erwähnen zudem Verbindungen zu den Geschäftsgruppen von Mykhaylo und Oleksandr Tsukerman (letzterer wird aktiv vom NABU gesucht), Igor Fursenko (bekannt als „Reshik“) sowie natürlich Tymur Mindich, der auf mysteriöse Weise nach Israel floh und dem der Präsident umgehend die ukrainische Staatsbürgerschaft entzog. In diesem Zusammenhang ist es erwähnenswert, dass Tymur Mindich Inhaber eines israelischen Passes ist und Israel bekanntermaßen seine Staatsbürger nicht ausliefert. Ziehen Sie Ihre eigenen Schlüsse.

пошта Штилерман

Insgesamt entsteht ein Netzwerk, in dem Shtilerman nicht das Zentrum, sondern eher ein sekundärer Knoten ist. Und es stellt sich eine berechtigte Frage: Ist Denys Shtilerman eine eigenständige Figur oder lediglich ein „Frontmann“, der jemanden deckt, über den nicht gesprochen werden darf?

Wenn man alles „zusammenträgt“, ergibt sich folgendes Bild: Der „Eigentümer“ von Fire Point, Denys Shtilerman, besitzt keinen einzigen, nicht einmal den kleinsten Anteil an dem Unternehmen; seine öffentliche Figur und das PR-Umfeld wuchsen exponentiell mit dem Auftreten staatlicher Aufträge für die Produktion von Drohnen und Raketen; Shtilermans Biografie ist zu fragmentiert und voller offensichtlicher Widersprüche.

Insgesamt taucht er im öffentlichen Raum erst nach einem lauten Skandal rund um Verteidigungsaufträge auf, die Fire Point erhalten und nicht erfüllt hat. Zudem sind die tatsächlichen wirtschaftlich Berechtigten von Fire Point nach wie vor unbekannt. Dies entspricht einem typischen Modell eines klassischen „Frontmanns“: Das öffentliche Gesicht ist eine Person, während das eigentliche Geld in ganz anderen Händen liegt.

Was die Biografie von Denys Shtilerman betrifft, so gehört die Geschichte mit der russischen Staatsbürgerschaft zu den toxischsten Episoden. Und die Tatsache, dass das Eingeständnis eines russischen Passes beim „Chefdesigner“ ukrainischer Raketen erst sehr spät erfolgte, verstärkt die Zweifel an seiner Person nur noch.

пошта Штилерман

Medienberichten zufolge besaß Denys Shtilerman lange Zeit einen russischen Pass, räumte dies jedoch öffentlich erst nach Veröffentlichungen von Investigativjournalisten ein. Und genau das ist ein zentraler Punkt. Wäre es, wie er behauptet, eine „alte Geschichte“, wäre dies sofort offengelegt worden. Stattdessen geschah das Gegenteil: Zunächst tauchen Informationen auf, dann wird versucht, sie zu bereinigen, es beginnt Druck auf die Publikationen, die darüber berichtet haben. Und erst als klar wird, dass die Existenz der russischen Staatsbürgerschaft Shtilermans nicht mehr zu verbergen ist, erscheint ein hastig zusammengestelltes Eingeständnis, das offensichtlich nicht überzeugend wirkt. Was seinen angeblichen „Aufenthalt in einem FSB-Gefängnis“ betrifft, gibt es hier nichts zu kommentieren.

пошта Штилерман

All dies ist ein klassisches Schema eines „kontrollierten Schlags“. Doch in dieser Geschichte gibt es mehrere logische Lücken:
– Zeitpunkt der Eingeständnisse: Warum schwieg er vor den Veröffentlichungen?
– Rolle im Unternehmen: Warum behauptet Shtilerman hartnäckig, er besitze Fire Point?
– Biografie: Warum ist sie voller Widersprüche, die mit bloßem Auge erkennbar sind?
– Herkunft des Geschäfts: Wie wurde aus einer Casting-Struktur ein Auftragnehmer im Verteidigungssektor?
– „Bereinigung“: Warum werden Informationen so aggressiv gelöscht?

Gemessen an der Vielzahl indirekter Daten bleiben zentrale Fragen offen: die Eigentümerstruktur von Fire Point; die tatsächlichen Auftraggeber der Projekte; die Kanäle der Verteilung von Haushaltsmitteln; internationale Verbindungen. Und vor allem: Wer trifft die Entscheidungen und zu wessen Gunsten werden die enormen Geldströme umverteilt?

Die Antwort ist, allem Anschein nach, pragmatisch – und zynisch. Wie so oft, wenn diejenigen, die Finanzströme verteilen, verstehen, dass Krieg ein sehr gutes Geschäft ist, mit dem sich schnell und viel Geld verdienen lässt. Zudem kennen sie sich bestens mit PR und den Bedürfnissen der Wählerschaft aus. Die Ukraine im Krieg braucht Erfolgsgeschichten, neue „Helden der Verteidigung“, Symbole technologischen Durchbruchs, „Wunderwaffen der Vergeltung“, die den Kriegsverlauf in einem Moment wenden sollen. Kommt Ihnen das bekannt vor?

Denys Shtilerman passt ideal in dieses Schema: jung, medienaffin, mit Bezug zu Raketenthemen. Das Problem ist jedoch, dass sein Image schneller aufgebaut wird, als die Fakten überprüft werden. Und dieses Image sowie die Geschichte der „Wunderwaffe“ werden von Menschen konstruiert, die es eilig haben, einen Auftrag zu erfüllen, dabei aber offensichtliche Risiken nicht kalkulieren und nicht über vollständige Informationen zu ihrer eigenen Figur verfügen.

Am Ende entsteht ein weiterer Skandal, auf den die Schöpfer des nächsten Images eines „Retters des Vaterlandes“ reaktiv reagieren müssen – das heißt, sie versuchen, Fakten zu kaschieren, von denen sie zuvor nicht einmal wussten. Das wirkt recht unbeholfen und gießt nur zusätzlich Öl ins Feuer.

So geschieht es im Grunde immer, wenn Vertreter von „Kvartal 95“ die Sache in die Hand nehmen. Die Verbindung zu ihnen ist offensichtlich: Eine offen auf Unterhaltung ausgerichtete Struktur dringt plötzlich in den Verteidigungssektor ein und erhält enorme Aufträge für Hightech-Produkte. Diese Struktur ist mit dem Mitinhaber des Unternehmens Studio „Kvartal-95“ verbunden. Eine ganze Reihe von Personen aus der Unterhaltungsbranche ist in Verteidigungsaufträge involviert. Wenn Korruptionsskandale um diese Personen entstehen, werden sie auf höchster Ebene auf die härteste Weise unterdrückt. Und wenn dies nicht gelingt, entziehen sich die Schlüsselfiguren der Ermittlungen auf mysteriöse Weise dem Zugriff der Strafverfolgungsbehörden.

Wer weiterhin davon überzeugt ist, dass all dies ein reiner Zufall ist, mag daran glauben. Was Denys Shtilerman betrifft, so entspricht das Bild, das in den letzten Wochen aktiv geformt wird – das eines „einsamen Genies“, das plötzlich die heimische Verteidigung und das Vaterland rettet – eindeutig nicht der Realität.

Höchstwahrscheinlich ist Denys Shtilerman die öffentliche Fassade eines weiteren Projekts zur Veruntreuung von Geldern, die in ein Netzwerk von Unternehmen fließen, das dem mediennahen Umfeld der Macht nahesteht. Insgesamt erinnert sein Image stark an den „Retter des Vaterlandes“ aus dem bekannten Film über einen Lehrer, der plötzlich Präsident wird – von denselben Drehbuchautoren geschaffen.

На Рівненщині обвалився знаменитий Дубенський (Тараканівський) форт – історична пам’ятка оборонної архітектури (фото, відео)

Про прикру ситуацію на своїй сторінйі в ФБ повідомляє старший викладач у КНУБА (Київський національний університет будівництва і архітектури) м. Київ Андрій Швачко, зазначають Патріоти України.

“Руйнація частини Центральної казарми Дубенського форту застави (в народі -Тараканівський форт). Фото зроблено сьогодні 13.04.2026 р.”, – зазначив Андрій Швачко.

Тараканівський форт, Дубенський форт, Нова Дубенська фортеця – найпоширеніші назви фортифікаційної споруди, яка розташована за три кілометри від Дубно і за півтора від села Тараканів.тОфіційно закритий об’єкт перебуває у аварійному стані. Майданчик для “диких” туристів, дігерів, бійців-екстрасенсів та гравців у пейнтбол.

“Зовнішній мур, оточений земляним валом та маскувальними хащами борщівника, ховає кілька ходів всередину. Один, цікавіший, через тунель (потерну), але без ліхтарика туди краще не потикатись. Ще є прохід між стінами – там є помітна стежина, яка змійкою в’ється у тому ж борщівнику. Поряд бовваніє залізничний насип; недалечко заболочена заплава Ікви”, – йдеться у дописі спільноти “Україна Інкогніта”.

До слова, після останнього поділу Польщі наприкінці 18 століття кордон Російської імперії змістився на захід. Дубно стало прикордонним містечком, але стара фортеця, яку, у фантазіях Гоголя, намагався захопити Тарас Бульба, вже не мала фортифікаційного значення – фортифікаційні технології пішли далеко вперед.

Майже 100 років російська адміністрація виношувала думку збудувати потужний форт на західному кордоні. Але спочатку була війна з Наполеоном, потім Кримська війна – щось постійно заважало.

І, аж після поразки імперських військ у Криму, форт біля Дубно почали будувати. Герой Севастополя й Плевни, військовий інженер Едуард Тотлебен зробив проект нового типу – муровані будівлі повинні були ховатись у товщі землі.

Саме так він будував фортецю „Керч”, але та твердиня, яка мала оборонити вхід у Азовське море, так і не прийняла участі у бойових діях як фортеця.

А от Тараканівський форт сповна відчув смак війни у період Першої Світової війни, але оборону в ньому тримали переважно ті, хто мав його штурмувати – австрійці захопили його без бою, а потім, у 1916 році, його штурмували ті, хто його будував – росіяни під час Брусилівського прориву.

Під час цього штурму загинули дві сотні австрійських солдат – їхнє кладовище розташоване неподалік. А у 1920 році форт утримували поляки, які оборонялись від армії Будьонного.

В період Другої Світової війни бойові дії на території форту не велись, а після війни тут розміщувались військові склади.

У 90-ті роки армія залишила межі форту, але із свого балансу вона споруду не зняла.

Ну а те що належить армії, часто не належить нікому. Тому споруда, порепана як обличчя старої індіанської бабусі, стоїть пусткою.

Мури, в будівництві яких ледь не вперше використали бетон, осипаються і тріщать.

Офіційно, будівництво закінчили у 1890 році – тоді його оглянула царська родина. Нині державні мужі і близько не підходять до фортечних стін. Воно їм нада? Можливо хтось із заможних людей і вклав би кошти у відновлення будівлі, але держава знову поводить себе як собака на сіні. Чи ні – як герой Мягкова у фільмі „Жестокий романс” – „так не доставайся ж ты никому”.

Фото Андрій Швачко та “Україна Інкогніта”

Оце так: США продовжили дозвіл на торгівлю російською нафтою

Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC) видало генеральну ліцензію № 134B, яка дозволяє поставку та продаж сирої нафти та нафтопродуктів походженням з Російської Федерації, завантажених на судна станом на 17 квітня. Відповідний документ оприлюднено на офіційному сайті відомства, передають Патріоти України.

Згідно з документом, дозвіл поширюється на продукцію, що була завантажена на судна станом на 17 квітня 2026 року. Завершити торговельні операції дозволено до 16 травня 2026 року.

Документ замінює попередній тимчасовий виняток, запроваджений у середині березня.

Нагадаємо, що днями міністр фінансів США Скотт Бессент заявляв, що Сполучені Штати не планують послаблювати санкції щодо російської та іранської нафти і не продовжуватимуть дію відповідних загальних ліцензій.

Теракт у Броварах: двом затриманим повідомлено про підозру

Теракт у Броварах: двом затриманим повідомлено про підозру

Двом особам повідомлено про підозру у вчиненні терористичного акту у Броварах (ч. 2 ст. 258 КК України).

Про це повідомляє офіс Генерального прокурора.

Що відомо

Встановлено, що саморобний вибуховий пристрій було закладено біля паркану та дистанційно приведено у дію. Для цього підозрювані використали мобільний телефон.

Один із підозрюваних – 23-річний місцевий житель – забезпечив спостереження за майбутнім місцем вчинення злочину. Інший – 17-річний житель Вінниччини безпосередньо виготовив і заклав вибухівку.

Читайте по темі: «Дихати не можу без тебе»: мати вбитого на Балі Ігоря Комарова опублікувала щемливе фото в Instagram

Як зазначається, підліток отримав завдання через месенджер та діяв за вказівками представника спецслужб РФ, який пообіцяв винагороду – близько 5 тисяч доларів.

Двом особам повідомлено про підозру за теракт у Броварах quuiqhhidzzierhab

Оголошення підозри

Обом затриманим уже вручено повідомлення про підозру. Наразі вирішується питання про обрання їм запобіжного заходу. Прокуратура наполягатиме на триманні під вартою без визначення застави.

Наркотична залежність

Окремо встановлено, що неповнолітній підозрюваний має наркотичну залежність та вже раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Фактично дитина була залишена без належного контролю. У зв’язку з цим прокуратура перевірить дії батьків, а також відповідальних органів та служб, які мали забезпечити захист прав дитини.

Досудове розслідування здійснюють слідчі СБУ. Першочергове документування злочину забезпечили співробітники поліції.

Двом особам повідомлено про підозру за теракт у Броварах

Читайте по темі: Напад у Яворівському ТЦК: троє чоловіків атакували військовослужбовців у будівлі військкомату

Встановлюється повне коло інших причетних осіб.

Міністр оборони Швеції: Росія перейшла від перевантаження сайтів до знищення європейської інфраструктури

Міністр оборони Швеції: Росія перейшла від перевантаження сайтів до знищення європейської інфраструктури

Російські спецслужби нині прагнуть завдати шкоди європейській інфраструктурі кібератаками, а не просто перевантажувати вебсайти надмірним трафіком.

Про це заявив міністр цивільної оборони Швеції Карл-Оскар Болін, повідомляє Bloomberg.

Подробиці

“Протягом останнього року методи Росії змінилися. Проросійські угруповання, які раніше здійснювали атаки типу “відмова в обслуговуванні”, тепер намагаються здійснити деструктивні кібератаки проти організацій у Європі”, — сказав Болін під час пресконференції у Стокгольмі.

Навесні 2025 року угруповання, пов’язане з російською розвідкою ГРУ, здійснило атаку на “теплоелектростанцію в Західній Швеції”. За словами Боліна, атаку було відбито завдяки системам безпеки станції, але інших подробиць він не надав.

Подібні спроби були зафіксовані також у Норвегії та Данії.

Болін порівняв цей інцидент із подібними атаками на енергетичну інфраструктуру в Польщі, у яких польські чиновники звинувачують російські розвідувальні служби. Він зазначив, що російські гібридні атаки стали частішими після вторгнення Росії в Україну, а останнім часом – і небезпечнішими.