Кладовища переповнені: окупаційна влада Криму приховує значну смертність на півострові

Кладовища переповнені: окупаційна влада Криму приховує значну смертність на півострові

В окупованому Криму фіксують гострий дефіцит місць для поховання, через що цвинтарі масово розширюють або планують збільшувати їхні площі. Це відбувається на тлі заяв російської влади про нібито зменшення смертності на півострові.

Про це повідомляє Радіо Свобода, проєкт “Крим.Реалії”. OSINT-дослідження, засноване на аналізі сотень супутникових знімків цвинтарів.

Журналісти проєкту “Крим.Реалії” спільно з OSINT-колегами проаналізували супутникові знімки 13 цвинтарів у ключових містах окупованого Криму, починаючи з 2021 року. Загалом було вивчено майже 400 знімків за чотирирічний період.

У Криму не вистачає місць для поховання, а окупаційна влада приховує дані про смертність: розслідування quuiqhhidzzierhab

За словами завідувача лабораторії геоінформаційних систем Світового центру даних з геоінформатики та сталого розвитку Сергія Гапона, на окремих кладовищах приріст площі сягнув понад 10% за останні 7-8 років. Він наголошує, що найбільш інтенсивно розширюються цвинтарі у великих містах, тоді як у малих населених пунктах зростання також помітне, але його складніше точно ідентифікувати за супутниковими даними.

У Криму не вистачає місць для поховання, а окупаційна влада приховує дані про смертність: розслідування

Найгостріший дефіцит місць для поховань зафіксовано у Севастополі. Там окупаційна влада планує збільшити площу цвинтаря “Кальфа” на шість гектарів, а кладовище “Мекензієві гори” – ще на 33 гектари. У Сімферополі цвинтар “Абдал” майже повністю заповнений, тому нові поховання вирішили перенести на ділянку площею 47 гектарів поблизу села Перово.

У Криму не вистачає місць для поховання, а окупаційна влада приховує дані про смертність: розслідування

Продюсерка розслідувальних проєктів Рійн Альяс зазначає, що для кожного з досліджених цвинтарів було підібрано приблизно по 30 якісних супутникових знімків без хмар, що дозволило простежити динаміку змін із високою точністю.

Результати розслідування ставлять під сумнів офіційну статистику РФ про зниження смертності в окупованому Криму та свідчать про значно більший рівень смертей, ніж визнає окупаційна влада.

How Swiss-Ukrainian businessman Oleg Tsyura helped move Ukrainian state money and Russian capital through offshore trade schemes

Oleg Tsyura has allegedly mounted an aggressive campaign to purge the public sphere of references to his purported schemes, suspected money laundering, and contacts with Ukrainian state-owned enterprises. That push is precisely why we are publishing the full investigations that appear to have struck a nerve with the controversial businessman.

The “Ukrainian Swiss” Oleg Tsyura is a little-known financier whose business connections stretch from figures involved in the Odesa Port Plant and United Mining and Chemical Company cases to Russian metallurgical oligarchs evading sanctions. His story is a vivid example of how, through a network of companies, offshores, and partners, one can service schemes linked to state assets and Russian capital for years. Below — a closer look at this tangled web of corruption.

It’s the story of a Ukrainian-Swiss businessman whose network stretches from Kyiv to Moscow’s industrial elite—bridging Ukrainian political circles, both clean and corrupt, and Russian metallurgical tycoons who’ve somehow slipped past the sanctions net.

The story is about a businessman, almost unknown to the general public, Oleg Tsyura, who had joint business ventures with a suspect in a case of losses amounting to over 700 million hryvnias. Overall, this scam with state companies – the Odesa Port Plant and the United Mining and Chemical Company (UMCC) – was estimated at 10 billion hryvnias.

But we do not focus primarily on the amount of losses or this particular scheme. It is just an attempt to draw a logical line regarding events that trace business connections from Ukrainian corruptionists to Russian (non)oligarchs who have escaped sanctions.

Читайте по темі: Swiss shell UCG Trade AG used to drain Ukrainian state assets as Oleg Tsyura reappears behind proxy managers

So, let’s start unraveling the web of business connections.

At the end of October, the Appeals Chamber of the High Anti-Corruption Court left unchanged the preventive measure for the former head of the State Property Fund, Dmytro Sennychenko. He is subject to arrest as an organizer of a criminal group that caused the state the aforementioned damage.

Currently, only two participants in the criminal scheme – Mykola Synytsya and Yuriy Lypka – have preventive measures in the form of bail and are in Ukraine. The other accomplices – Dmytro Sennychenko, Andriy Hmyrin, and five others – have left. And as shown by a recent investigation by BIHUS.info, they are having a great time abroad.

However, there is another character in this story who went unnoticed by the NABU and SAPO investigation. We are talking about Oleg Tsyura, a “German” entrepreneur, naturalized in Switzerland, who is a business partner of one of the suspects – Serhiy Bayrak.

Oleg Tsyura and his partners from Russia: how the “Ukrainian Swiss” helps Russian corporations evade sanctions and move capital qhtiquuiehiqzkhab uriqzeiqqiuhhab qhtiquuiehiqzkhab qhtiquuiehiqzkhab dqdiqzdieriehhab quuiqhhidzzierhab

Let’s be frank: NABU detectives, under the procedural leadership of SAPO, cannot easily reach foreigners in procedural terms. It is almost impossible, even though they perform their duties as best as possible among domestic criminal justice bodies.

I assume that Oleg Tsyura does not have Ukrainian citizenship. Although it would be worthwhile to check this. Therefore, the issue of extradition, given the legal grounds for it, is not currently on the agenda. However, the international legal department was created to try and facilitate, in procedural ways, the implementation of the principle of inevitability of punishment. After all, German or Swiss prosecutors are certainly no worse than Ukrainian ones.

Now a bit about Oleg Tsyura’s business interests abroad.

In 2005, Tsyura became a co-owner of ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co. KG. Also, for 2 years, Tsyura headed another company with a similar name – ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH. Interestingly, both German companies are registered at the same address and have a common co-owner – Serhiy Bayrak. I already mentioned him a little earlier. Bayrak is also involved in the “Sennychenko case” as one of the three key co-organizers of the scheme.

Oleg Tsyura and his partners from Russia: how the “Ukrainian Swiss” helps Russian corporations evade sanctions and move capital

Читайте по темі: How Ukrainian with a Swiss passport Oleg Tsyura helped keep Russian military-grade ferrochrome flowing to Europe by rewriting its origin and neutralising sanctions

According to the investigation, Bayrak organized a scheme of mediation between state enterprises and commercial buyers of these enterprises’ products at deliberately underestimated prices in agreement with Sennychenko. An additional function of Bayrak was indirect communication between Sennychenko and another person involved in the case – Andriy Hmyrin.

Furthermore, according to declassified NABU audio recordings, for their involvement in the corruption scheme, Bayrak and Hmyrin received 25% each from the deals, while Sennychenko received 50%. Currently, Bayrak, according to unofficial information, is allegedly giving incriminating testimony.

Oleg Tsyura and his partners from Russia: how the “Ukrainian Swiss” helps Russian corporations evade sanctions and move capital

Regarding Oleg Tsyura, neither he nor his respective companies are involved in this case. However, his aforementioned direct connection with Bayrak through joint German companies and related business types to the scheme organized by Sennychenko should attract the attention of not only representatives of the criminal justice authorities but also of experts focused on sanctioning of Russian subjects involved in the war. And I will explain this connection further.

Currently, it is known that the aforementioned German company of Tsyura and Bayrak – ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co KG – participated in an auction for the sale of a batch of zirconium ores from the state-owned Eastern Mining and Processing Plant in 2018. Winning by 1 thousand hryvnias with a total lot cost of 45 million hryvnias seems quite strange.

Later, this competition was “replayed” due to even more strange decision of the commission, leading to another German company – Buss&Buss Spezialmetalle GmbH being declared the winner.

Subsequently, there was a lawsuit by ITS. As a result, the legal-business history passed through all three judicial instances, where the commission’s decision was legalized.

It is logical to assume that these strange “actions” regarding the supply of zirconium were stopped when the Tsyura-Bayrak duo realized that there was a direct line traced to the leadership of the UMCC by Peter Davis. By the way, Bayrak was an adviser and partner of Davis, who was appointed during Dmytro Sennychenko’s term.

Already in 2020, ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co Tsyura “lit up” in a case concerning the supply of ilmenite ore from the Irshansk mining and processing plant, part of the UMCC (now sold to Azerbaijanis at auction).

Context – the said plant used to consistently supply ilmenite ore to the “Crimean Titan”, which currently remains occupied by Russians in Crimea. There were accusations in media that in 2020, supplies continued in that direction, albeit with illegal elements. However, this requires documentary evidence.

For understanding, “Crimean Titan” was controlled by oligarch Dmytro Firtash, who had two business partners – Serhiy Lyovochkin and Ivan Fursin. Meanwhile, the Lyovochkin family not only had seats in parliament, but also owns the bank “Clearing House”, where the already mentioned Peter Davis was a member of the supervisory board. And Serhiy Bayrak worked as the director of LLC “UA-Media”, which was not unfamiliar to the Firtash-Lyovochkin structures [this time we will not detail their collaboration with managing a top Ukrainian television channel in the pre-war period].

Oleg Tsyura and his partners from Russia: how the “Ukrainian Swiss” helps Russian corporations evade sanctions and move capital

The main business of Tsyura is providing legal and financial representation in Switzerland for setting up commercial activities of production and agrarian holdings from Ukraine and Russia. According to their words, since 2015, Oleg Tsyura’s company has been focusing on managing private and family assets. However, this is a purely “turnkey solution” in the context of conducting foreign trade operations through foreign companies. As they say, anonymity and the possibility of capital withdrawal abroad are guaranteed.

For clients from Russia, in addition to transferring funds abroad, such services allow avoiding sanction restrictions imposed on Russian companies.

At the same time, Oleg Tsyura has close collaboration with representatives of Russian business circles. In particular, he may assist Russian business in circumventing Western sanctions imposed due to Russia’s invasion of Ukraine. And he continues to do this, as described a bit below.

In 2015, Tsyura became a co-founder of the LINVO group, which offered asset management services, private and family foundations. Among LINVO’s clients, we find Russian Nikolay Korobov, the owner of one of the largest developers in St. Petersburg – MAWIS company.

Oleg Tsyura and his partners from Russia: how the “Ukrainian Swiss” helps Russian corporations evade sanctions and move capital

Oleg Tsyura and his partners from Russia: how the “Ukrainian Swiss” helps Russian corporations evade sanctions and move capital

Let’s move on. Oleg Tsyura provides support in managing the trading structure of the Russian MidUral corporation – a chemical-metallurgical complex of enterprises in the Urals specializing in the production of ferroalloys and chemical products, owned by Russian Sergey Gilvarg.

In particular, evidence of Tsyura’s direct connection with Gilvarg is the changes in the management of Interchrome AG and the replacement of Oleg Tsyura in the position by a Russian citizen, Lyubov Mkhango, who also works at LINVO and at the same time is one of the directors of the offshore company from Cyprus, MidUral Holding LTD.

Oleg Tsyura and his partners from Russia: how the “Ukrainian Swiss” helps Russian corporations evade sanctions and move capital

Besides, the company Phoenix Resources AG, owned by Oleg Tsyura, exports ferrochrome from Russian MidUral worldwide. At the same time, when supplying to India, Russia is directly indicated as the manufacturer of the product.

Oleg Tsyura and his partners from Russia: how the “Ukrainian Swiss” helps Russian corporations evade sanctions and move capital

But when supplying ferrochrome to Estonia, which is part of the European Union, its manufacturer is stated as Uzbekistan, which is not subject to Western sanctions.

Oleg Tsyura and his partners from Russia: how the “Ukrainian Swiss” helps Russian corporations evade sanctions and move capital

Therefore, the next logical step for Ukrainian justice officers is to check connections between Oleg Tsyura and Serhiy Bayrak. Moreover, if Tsyura facilitated or directly participated in supplying from or to sanctioned jurisdictions, it seems logical to sanction this individual at least initially in Ukraine.

Also, it is worth not forgetting about the role of the “ferroalloy baron” Sergey Gilvarg, who, according to our data, is not under sanctions in any Western democracy. However, I will tell you more about him next time to avoid overloading the storyline.

Oleksandr LyemyenovUkrainian Pravda

Історія написана кров’ю: На Синаї знайшли наскельні малюнки, що зображують драматичні події 5000-річної давнини

У Синайській пустелі археологи натрапили на унікальні наскельні зображення, яким близько п’яти тисяч років. Вони, за словами дослідників, наочно демонструють жорстке завоювання Синайського півострова Стародавнім Єгиптом та поневолення місцевого населення.

Про знахідку передають Патріоти України з посиланням на видання Live Science.

Сцена тріумфу і поразки

Одна з центральних композицій виглядає моторошно навіть для сучасного глядача. На камені зображено чоловіка з піднятими вгору руками — ймовірно, у жесті перемоги. Поруч інша постать стоїть на колінах: у грудях — стріла, руки зв’язані за спиною.

Поряд також вирізьблений човен і напис, у якому згадується бог Мін — давньоєгипетське божество родючості, якого названо «володарем мідного регіону».

На думку науковців, уся сцена має глибоке символічне значення.

«Човен, імовірно, уособлює єгипетського правителя, постать переможця — бога Міна, а повалений чоловік символізує корінне населення Синаю», — зазначають автори дослідження.

У Стародавньому Єгипті човни часто використовувалися як алегорія влади фараона, що ще більше підсилює ідею демонстрації панування.

Синай як цінна здобич

Археологи нагадують, що подібні наскельні малюнки на Синаї знаходили й раніше. Усі вони датуються приблизно одним періодом — близько 3000 років до нашої ери — і свідчать про активну експансію Єгипту в цей регіон.

Причина такого інтересу була цілком прагматичною:
Синай мав цінні природні ресурси, зокрема:

  • мідь,
  • бірюзу,
  • інші корисні копалини.

Саме заради контролю над ними єгиптяни, ймовірно, організовували військові експедиції.

Цікавою деталлю знахідки стало те, що поряд із зображенням човна раніше існував напис з іменем єгипетського правителя. Однак його навмисно стерли.

Хто це зробив — і з якою метою — наразі залишається загадкою. Відомо, що в історії Стародавнього Єгипту імена фараонів іноді знищували після зміни влади, але чи має цей випадок таке пояснення — поки що невідомо.

За словами професора єгиптології Боннського університету Людвіга Моренца, в той період Синайський півострів був заселений переважно кочовими племенами.

«Ця наскельна панель, без сумніву, є одним із найдавніших відомих зображень панування над чужою територією», — наголосив учений.

Дослідження тільки починаються

Наскельні малюнки виявив археолог Мустафа Нур-ель-Дін з Асуанської інспекції Міністерства старожитностей Єгипту під час польових робіт у 2025 році.

Науковці припускають, що в цьому районі можуть ховатися й інші подібні артефакти, тому планують масштабну експедицію вже найближчим часом.

«Ми лише на початку досліджень», — зазначають археологи, — «і переконані, що Синай ще відкриє багато сторінок своєї кривавої давнини».

Мріяла про рожевий Porsche: Фіналістка МастерШеф розсекретила, скільки грошей витрачає на місяць

Фіналістка МастерШеф 14 Анастасія Завадська, у якої свій ресторанний бізнес, зізналася, скільки заробляє. Про свої доходи Завадська розповіла блогерці Ангеліні Пичик, передають Патріоти України.

«Мінімум потрібно 2000−3000 доларів на місяць, щоб якісь покрити свої базові потреби. Я витрачаю від п’яти до десяти тисяч доларів. Але це з затратами на бізнес, на якісь інвестиції, реінвестиції, тому якось так. У мене свій будинок у Києві», — зазначила бізнесвумен.

Завадська, яка відкрила вже три заклади, їздить на рожевому Porsche. «Рожевий Porsche — це була моя мрія. Був чорний, а потім я зробила апгрейд. В мене свої заклади у Києві. Зараз їх уже три. Я почала працювати з 17 років, працювала офіціанткою, потім почала на кухні допомагати, була менеджеркою, адміністратором. Пройшла дуже великий шлях, і потім почала потроху своє відчиняти. Відчинилися у 2022 році, тоді оренди були копійки. І ми спробували так відчинитися. Незаміжня, але вже час, серце зайняте. Віра в себе — і все буде круто», — розповіла 26-річна Анастасія Завадська, яка поступилася перемогою на МастерШеф 14 Наталці Нікішиній.

Анастасія Завадська їздить Києвом на рожевому Porsche (Фото: instagram.com/22zavadskaya)

“Через те, що мільйони людей залишилися, залишилась Україна”: Зеленський висловився про повернення чоловіків, які під час війни виїхали за кордон

Президент України Володимир Зеленський висловив своє ставлення до того, що багато українських чоловіків перебувають за кордоном у той час, як армія потребує підсилення. Про це він сказав в інтерв’ю Чеському радіо, передають Патріоти України.

“Я не дивлюся на це, як на мільйони людей, які виїхали. Я дивлюсь на це, як на велике випробування і на те, що мільйони людей залишилися. І саме через те, що мільйони людей залишилися, залишилась Україна”, – зазначив він.

Що ж до можливості посилення армії, то президент заявив, що “дуже хотілося б допомогти тим військовим, які на фронті, у яких через те, що іноді бракує хлопців, немає ротації”. “І це було би дуже справедливо, щоб вони мали відпустку, щоб вони мали можливість побачити рідних, близьких, просто відпочити, просто, знаєте, повертатися іноді в обійми своєї сім’ї, що дуже важливо, що дає тобі енергію. І я думаю, що такі хлопці, які поїхали, могли би, безумовно, допомогти”, – сказав він.

Але в той же час, каже Зеленський, на фронті для кожного військового дуже важливо, хто поруч із ним. Мовляв, “людина довіряє тому, хто поруч, бо знає, що вони разом тримають якийсь напрямок”: “І знає, що якщо його підведе тут одна, дві, три людини, і вони втечуть, то він може загинути, тому що він буде один… Іноді кажуть, що того, хто втік, треба зараз забрати і на фронт відправити. І я розумію ці емоції, вони у всіх є. Але треба запитати хлопців, які на фронті: чи зможуть вони довіряти цій людині?.. Тобто це таке питання, на яке просто не відповісти, тому що різні люди і різні причини”.

Президент пригадав, як один європейський лідер пропонував його запрошувати українців повертатися додому з-за кордону: “Слухай, я тебе прошу, я сам твоїм людям там нічого не можу сказати, бо суспільство мене не буде підтримувати, тому що суспільство розділяє підтримку тих людей, які виїхали через війну. Але дуже багато там українців, і нам вже важко. І не міг би ти їх запрошувати в Україну?”.

“Я йому сказав, що я можу їх запрошувати в Україну. Я можу це зробити. Але як це спрацює, якщо людина втекла від війни?” – висловився український президент і додав, що є такі українці, які виїхали, а потім повернулися і стали на захист країни.

Він визнав, що чим більше молодих фізично спроможних людей мобілізаційного віку повернеться з-за кордону, тим “легше буде нашій армії, легше нашим людям, легше Україні”.

Експринц Ендрю знову з’явився у файлах Епштейна з невідомою жінкою

Експринц Ендрю знову з’явився у файлах Епштейна з невідомою жінкою

На оприлюднених нещодавно файлах справи сексуального злочинця Джеффрі Епштейна знову фігурує молодший брат короля Великої Британії Чарльза III – Ендрю Маунтбаттен-Віндзор.

Про це повідомляє BBC

Маунтбеттен-Віндзор, раніше відомий як принц Ендрю і герцог Йоркський, був позбавлений своїх королівських титулів через зв’язки з американським фінансистом Епштейном.

На нових фото, ймовірно Ендрю, стоїть на колінах над жінкою, що лежить на землі. На зображеннях видно, як він торкається до живота невідомої. Вона при цьому повністю одягнена. Контекст цих фотографій не відомий.

 quuiqhhidzzierhab

Читайте по темі: Документи Епштейна виявили контакти з КДБ і секретні зустрічі з Путіним

Окремі електронні листи також свідчать про те, що Епштейн запросив колишнього принца на вечерю з 26-річною росіянкою, з якою, на думку секс-злочинця, “може бути приємно повечеряти”. Епштейн розповідав, що жінці “26 років, вона росіянка, розумна, красива, надійна і так, вона має вашу електронну адресу”.

Ще одне листування вказує на те, що Ендрю запрошував американського фінансиста до Букінгемського палацу.

Я щойно виїжджаю зі Шотландії, повинен бути там до 18:00. Я зателефоную вам, коли приїду, якщо ви дасте мені номер, за яким можна зателефонувати. Як варіант, ми можемо повечеряти в Букінгемському палаці, де буде багато приватності“, – писав Епштейну користувач з ніком “The Duke” (в перекладі “Герцог”).

Інший документ, датований 2020 роком, є офіційним запитом від представників американської влади, які просили допитати колишнього принца, оскільки той “міг бути свідком і/або учасником певних подій, що мають значення для поточного розслідування”.

Вони заявили, що “виявили інформацію, яка свідчить про те, що принц Ендрю знав, що [Гіслейн] Максвелл вербувала жінок для сексуальних контактів з Епштейном та іншими чоловіками”, і що “є докази того, що принц Ендрю брав участь у сексуальних діях з однією з жертв Епштейна”.

У листі також йшлося, що принц Ендрю наразі не є об’єктом розслідування, слідчі на той момент не зібрали доказів того, що він скоїв будь-який злочин за законодавством США.

На Сумщині росіяни накопичують резерви і готуються до прориву у лісовий масив біля Сум, — ЗМІ

На Сумщині росіяни накопичують резерви і готуються до прориву у лісовий масив біля Сум, — ЗМІ

Російська армія щонайменше з осені 2025-го року щомісяця збільшує кількість свого угруповання на Сумщині – окупанти тягнуться до густого великого лісу, що розташований на північний захід від Сум.

Про це повідомляє Українська правда з посиланням на власні джерела.

Основним напрямком наступу залишається захоплена росіянами ділянка між селами Олексіївка-Яблунівка-Юнаківка. З цього боку росіяни мають одразу три “гілки”, вздовж яких тягнуться до сіл Хотінь, Писарівка, Нова Січ.

Другим, менш помітним, напрямком є Миропілля.

Перенесення війни на Сумщині з сіл, де нині українська армія тримає оборону, у ліс означатиме суттєве ускладнення української оборони. Адже бойові дії з рівнинної місцевості перейдуть у густий ліс з глибокими ярами.

Енергія для війни: як брати Клюєви через «Арктик енерго капітал» обходять санкції та працюють на російський ВПК

Енергія для конфлікту: як брати Клюєви створили механізм обходу санкцій і отримують прибуток від російського ВПК.

Сім’я Клюєвих, яка має глибокі зв’язки з українською політикою попереднього десятиліття, активно нарощує свій енергетичний бізнес у Росії, попри чинні санкції та не припинювану повномасштабну війну. Центральною ланкою цієї експансії є компанія «Арктик енерго капітал», придбана ще у 2021 році та за короткий термін перетворена на складну мережу юридичних осіб, що обслуговують російську енергетику та оборонно-промисловий комплекс.

Згідно з даними розслідувань журналістів, структури «Арктик енерго капітал» та пов’язані з ними підприємства постачають до Росії імпортне обладнання та матеріали, обходячи санкційні обмеження. Йдеться про продукцію стратегічного значення: газопоршневі генератори американської компанії Caterpillar, антикорозійні покриття французької MAESTRIA та інші технологічні рішення, без яких неможливо забезпечити безперебійну роботу енергетичних об’єктів. Ці постачання здійснюються через ланцюжок посередників і дочірніх компаній, що допомагає приховувати справжнє призначення товарів і кінцевих бенефіціарів.

Бізнес-модель Клюєвих виходить за рамки стандартного інжинірингу. Компанії групи не лише займаються будівництвом теплоелектроцентралей і сонячних станцій, але й інвестують у них власні кошти, а потім передають об’єкти в оренду клієнтам, забезпечуючи собі стабільний довгостроковий дохід. Яскравий приклад — будівництво електростанції для заводу «Курскрезинотехніка», який перебуває під санкціями та безпосередньо підтримує російський військово-промисловий комплекс. Продукція заводу постачається ключовим підприємствам ВПК, таким як «Уралвагонзавод», «Північна корабельня» та «Омсктрансмаш», що беруть участь у виробництві бронетехніки, кораблів і озброєння для російської армії.

Корпоративна структура групи організована таким чином, щоб формально відокремити головних бенефіціарів від операційної діяльності. Наразі головна компанія зареєстрована на Богдана Клюєва, старшого сина Андрія Клюєва, та Ірину Клюєву — дружину Сергія Клюєва. Ця схема дозволяє зберігати контроль над бізнесом, зменшуючи особисті ризики для старших членів родини та ускладнюючи роботу санкційних і правоохоронних органів.

Читайте по темі: Лавров заявив, що Європа готується до війни з Росією “чужими руками”

По суті, йдеться про добре вибудовану систему: бізнес-група з українським корінням інвестує в енергетичну інфраструктуру країни-агресора, постачає їй критично важливе імпортне обладнання та отримує дохід від обслуговування підприємств, які підтримують війну проти України. Це не разовий випадок і не «залишки минулих років», а робоча модель, адаптована до умов санкцій і поточного конфлікту.

Приклад з «Арктик енерго капітал» показує, як економічні інтереси окремих сімей і кланів ставляться вище національної безпеки, а санкційний режим — за наявності бажання та ресурсів — стає лише формальністю. В умовах війни подібний бізнес виглядає не просто аморальним, а як пряме сприяння військовій машині противника, хай і приховане за складними корпоративними структурами та номінальними власниками.

“Навіть у страшному сні не могло приснитися…”: Українка заявила, що її сина намагалися задушити в дитсадку в Німеччині

Харків’янка Ірина Мотенко, яка через війну в Україні тимчасово проживає в Німеччині, заявила 28 січня у Facebook, що її чотирирічного сина намагалися задушити в дитсадку в Мюнхені, передають Патріоти України.

“Сталося те, що просто не вкладається в голові. Коли я рятувала сина від війни, мені навіть у страшному сні не могло приснитися, що в іншій країні діти можуть бути такими жорстокими. Учора в садочку мого сина намагалися задушити. І найгірше – мені про це ніхто не повідомив”, – написала жінка.

За словами Мотенко, вона прийшла забирати з дитсадка сина Даню і побачила “повний жах”. “У мене був шок. Моє сонечко було в істериці, а я просто тримала його й намагалася заспокоїти. Я вивезла дитину з війни, щоб тут хтось із ненавистю ледь не вбив його”, – повідомила вона.

Жінка наголосила, що шукає новий дитсадок, оскільки в цей син більше не піде. Вона показала фото, на яких чітко видно червоні смуги на шиї.

Пізніше Мотенко написала, що син почувається нормально, але далеко від неї не відходить. “Він сам говорить про “поганих” і “хороших” дітей, малює їх. Чи були перші дзвіночки? Так, були. При мені один хлопчик сказав Дані: “Ідіот”. Тоді мама того хлопчика одразу втрутилася і пояснила, що так говорити не можна. […] Я розумію, що діти можуть сваритися, штовхатися, навіть битися. Але тут – зовсім інше”, – пояснила вона.

Українка розповіла, що написала заяву в поліцію. “Багато хто пише: “Іди до кінця”. І так – я піду. Я не з тих людей, які замовчують таке. Учора постраждала моя дитина. А завтра таким чином можуть убити іншу”, – заявила Мотенко.

Німецькому виданню Amal News вона розповіла, що в дитсадку, коли вона помітила в сина смуги на шиї, їй “намагалися щось пояснити, але через сильний шок, стрес і мовний бар’єр” вона “не змогла повноцінно зрозуміти пояснення німецькою мовою”.

В окремому дописі у Facebook жінка роз’яснила, що в Німеччині син живе із двох місяців, і питання не в “адаптації” і не в “різних культурах”. “Я не публікую адресу й назву садочка, тому що зараз триває офіційне розслідування. За законами Німеччини, до його завершення це робити не можна”, – написала Мотенко.

Вона вважає, що “неважливо, яка національність чи країна, – важлива безпека кожної дитини”.

Благодійний фонд “Овід України”, у якому волонтерить Мотенко, вказав, що “лікарями зафіксовано підозру на механічне удушення”. “Ця жінка роками боролася за чужі життя. Сьогодні вона бореться за своє”, – ідеться в пості.

Блекаути назавжди: Чи зможе Україна вийти з енергетичної кризи

Поки Україна витрачала час на підготовку до поміркованих або позитивних сценаріїв зими, Росія відшліфовувала тактику ударів по українській енергетиці. У результаті потужність, якої не вистачає енергосистемі, щоб забезпечити потреби українців в електриці під час морозів, дорівнює споживанню невеликої європейської країни.

Хай нікого не втішає можливе «енергетичне перемир’я» — вже наявних проблем достатньо, щоб обтяжувати життя українців у найближчі роки. Наслідки російських атак посилюються і мультиплікуються управлінськими помилками влади. Без чесної роботи над їх виправленням Україна в найближчій перспективі ризикує не вийти з порочного кола графіків відключень, а згодом — програти «енергетичну війну» остаточно.

Четверта зима під час повномасштабної війни наочно продемонструвала, хто і як зробив «роботу над помилками». Україна, енергетика якої вже б мала стати зразком стійкості й опору російському терору, чи росіяни, що вдало використовують українські проблеми підготовки як власні військові переваги.

Правда в тому, що цієї зими «рахунок» не на користь України. Що це означає в цифрах? Українські електростанції зараз здатні виробити лише 11 ГВт за потреби не менше 18 ГВт. Ці дані в січні підтвердив президент Зеленський. Якщо врахувати технічні спроможності імпорту електрики з ЄС, то дефіцит енергії в системі на максимумі споживання може сягати близько 4–5 ГВт.

Тобто потужність, якої зараз не вистачає Україні, дорівнює піковому споживанню електрики таких країн, як Данія, Ірландія й трохи більше, ніж споживання країн Балтії. При цьому дефіцит енергії внаслідок російських обстрілів цієї зими вполовину більший, ніж під час енергетичного терору РФ узимку 2022/2023 років.

Нам досі не вдалося змусити росіян відмовитися від їхньої стратегічної мети — надовго занурити нашу країну у темряву та холод. Навіть навпаки, перші ж атаки по нашій енергетиці восени тільки запевнили ворога у правильності обраної ним тактики. Цю тактику, яку українські енергетики називають «випалена земля», росіяни почали тестувати ще з весни 2023 року — тоді їм вдалось на тривалий період «вибити» з енергосистеми Одещину — і продовжили влітку 2024 року.

Експерти Ukraine Facility Platform детально описали можливі дії росіян ще восени. Спрощено логіка дій ворога така: якщо не вдається досягти довготривалого колапсу енергосистеми України масованими «килимовими бомбардуваннями» всіх великих енергооб’єктів, то треба «відшматувати» значну частину енергосистеми, зосередившись на інфраструктурі й електростанціях окремих регіонів. Оперативна мета — перетворити Лівобережжя України включно з Києвом на дефіцитну частину системи й значно послабити технічні можливості постачати туди електрику, зокрема й з атомних електростанцій.

Ця тактика росіян — результат виваженого розрахунку ворога, який базується на «слабкостях» України. Тут врахована і відсутність в енергосистемі Запорізької АЕС, і дефіцитність київського енерговузла, й окуповані, знищені або пошкоджені в попередні періоди електростанції. Ставка на дрони, яких за одну атаку застосовується більше, ніж за всю першу зиму повномасштабної війни. Розширена й мапа цілей — під ударом не тільки теплові, гідроелектростанції та високовольтні підстанції, а й газова, електрична інфраструктура областей, а також системи теплопостачання.

А який розрахунок був у нас?

Урядовці, місцеві влади, а відповідно й енергетичний сектор, готувалися до поміркованих, якщо не позитивних сценаріїв. Влада звітувала про успішну підготовку до опалювального сезону, появу в системі нових гігаватів нової генерації. Результат добре відомий: місцеві органи влади не готові до кризи й не мають ані генераторів, ані пропрацьованих сценаріїв дій, фізичний захист автотрансформаторів від дронів так і залишився побудованим лише на підстанціях «Укренерго», а гігавати нової генерації, які начебто вже є в системі, чомусь не рятують Київ та інші міста від відключень світла і відсутності опалення.

На чому базуються ці помилки державного управління галуззю? Україна досі готується до опалювального сезону за алгоритмами мирного часу. А в мирний час Україна десятиліттями скорочувала споживання природного газу та електроенергії. Ці тенденції досі беруться до уваги при формуванні запасів палива, енергоресурсів та обладнання напередодні опалювального періоду: склади формуються впритул до потреб, без спроби розрахувати їх на випадок постійних масованих російських атак.

Простіше кажучи, урядовці досі щороку вирішують короткострокове завдання — як пройти прийдешню зиму, а не як підготувати країну до всіх наступних зимових періодів з постійною загрозою з боку Росії. Якщо це помножити на очікування поміркованих обстрілів, то питання розбудови фізичного захисту на енергооб’єктах і нової генерації поступаються місцем значно «цікавішим» речам. На кшталт як зберегти ручний контроль над державними енергетичними підприємствами і їхніми грошовими потоками, як поставити «своїх» людей у наглядові ради цих компаній, як встановити «шлагбауми» для бізнесу, який працює з державними підприємствами.

Ці управлінські прорахунки лише мультиплікують наслідки російських обстрілів. Приватний бізнес не отримує від уряду чітких сигналів, куди інвестувати кошти. Відповідно не зацікавлений будувати нові електростанції та підключати їх до мережі. Якщо сьогодні країна обирає стратегією децентралізації генерації — будувати невеликі електростанції по країні, а завтра намагається витратити 600 млн дол. на закупівлю старих російських атомних реакторів в Болгарії для масштабної розбудови Хмельницької АЕС, то бізнес отримує лише один сигнал — такій системі довіряти не можна. Результат — за даними Міненерго, на п’ятому році війни є лише 800 МВт «швидкої» маневрової генерації, яка підключена до магістральних мереж. Потреба лише для балансування пікових навантажень в системі становить 3 ГВт, за даними оператора «Укренерго».

Регіони, які пожинають плоди своєї підготовки до зими, виходячи з позитивних або помірно кризових сценаріїв, виявилися не готовими до швидкого переходу в режим виживання. Місцева влада досі очікує рішень і ресурсів від центру, не має сталих механізмів роботи з бізнесом, не розуміє, як структуровано залучати фінансування, і не володіє практикою підготовки інвестиційно придатних проєктів. Публічні інвестиції, фактично сконцентровані в системі DREAM, поки так і залишаються «мріями»: у ній зареєстровано понад 600 заявок від громад на енергетичні проєкти, але лише чотири з них у реалізації.

Сумнозвісні обухівські турбіни — когенераційні установки, передані місцевій владі міста Обухів міжнародними партнерами з повним комплектом устаткування, які досі залишаються не підключеними до мережі — вирок системі державного управління, децентралізації та політиці регіонального розвитку.

Які у нас перспективи, якщо наша стратегія розраховувати на потужності енергосистеми, закладена ще з радянських часів, не зміниться?

Ми вже не маємо спроможностей для її балансування. Цілісність та контрольованість системи підтримується переважно за рахунок відключення споживачів. Усі великі теплові та гідроелектростанції, ключові високовольтні підстанції щонайменше пошкоджені російськими обстрілами. При збереженні їх інтенсивності зберігатимуться і графіки відключень впродовж весни, й точно діятимуть, якщо на Україну чекає спекотне літо.

У той же час Росія продовжує стратегію війни на виснаження, на якій добре знається. Тому застосовує такі інструменти заколисування суспільної уваги, як так зване тижневе енергетичне перемир’я. Мета — створити ілюзію стабілізації, водночас знижуючи й без цього повільний темп рішень в Україні щодо реального посилення захисту та стійкості енергосистеми.

Як вийти з порочного кола?

Перший крок — уряду потрібно на стратегічному рівні визнати: швидко й масштабно будувати нову розподілену генерацію, здатну підтримати регіони у години максимально споживання, сьогодні здатен лише приватний бізнес у партнерстві з громадами. Спроби запускати нові мегавати через директиви державним енергокомпаніям не дали системного результату. Для цього уряд має визначити реальну потребу системи: скільки нової генерації потрібно для проходження піків споживання, скільки — для живлення критичної інфраструктури, де вона має з’явитися і який технологічний мікс є оптимальним.

Другий крок — почати нарешті помічати «слона у кімнаті». Лише від спрощення дозвільних процедур і організації чергового координаційного штабу у інвестора не з’явиться впевненість, що вироблена ним електрика буде оплачена, а правила гри не зміняться черговим політичним рішенням. Тому уряду доведеться шукати непопулярні рішення складних проблем, які нагорі звикли ігнорувати, а саме: зупинити накопичення боргів на енергоринку, відмовитися від вибіркового адміністративного ціноутворення, разом з донорами запустити механізми страхування інвестиційних ризиків.

Третій крок — робота з громадами. Мери мають ресурс цікавий бізнесу — вони можуть запропонувати землю для нової електроустановки, технічну інфраструктуру, швидкі дозвільні процедури та гарантований відбір тепла й електроенергії. Донори й міжнародні партнери можуть направляти фінансову допомогу на конкретні проєкти, підготовлені на місцях.

Головне — слід усвідомити, що Росія біля українських кордонів назавжди. У нас має бути реалістична середньострокова стратегія, як обіграти ворога в енергетичній війні. Це вимагає відповіді на запитання: як зробити так, щоб темпи відновлення переважали темпи руйнації, як синхронізувати розбудову захисту енергетичних об’єктів із розбудовою нової розподіленої генерації, яка здатна підтримувати регіони. Без цих відповідей ми ризикуємо «без бою» подарувати росіянам найцінніший для них приз — знеструмлений тил і ослаблений фронт.

Джерело