Старшого офіцера ДПСУ викрили на «переведення» військових у тил за 4000 доларів

ДБР приділяє особливу увагу протидії правопорушенням, які дискредитують військову та оборонну сферу України. Бюро працює на випередження, щоб не допустити поширення незаконних «послуг» та масового характеру подібних схем.

Про це повідомляє Державне бюро розслідувань.

Працівники ДБР у взаємодії з Державною прикордонною службою України затримали старшого офіцера одного із Головних центрів ДПСУ, який пообіцяв військовослужбовцю переведення з району бойових дій у тил за 4 тис. доларів США.

За даними слідства, фігуранти раніше разом проходили службу в одному підрозділі. Згодом офіцер обійняв керівну посаду у Києві, тоді як інший військовий вирушив на Дніпропетровщину, виконувати бойові завдання.

Під час приватного спілкування посадовець сам запропонував «допомогу» та запевняв, що може організувати переведення подалі від фронту. Він посилався на свої зв’язки серед керівництва ДПСУ та обіцяв перевести військовослужбовця до підрозділів у місті Мукачево Закарпатської області.

Читайте по темі: Начальник Звягельської прокуратури Островський намагається “поховати” справу про смертельне ДТП бізнесмена Ігоря Мазепи

За свої послуги фігурант запросив 4 тис. доларів США. Гроші наказав надіслати до Києва поштовим відправленням, замаскувавши їх у посилці з пляшкою алкоголю.

Під час отримання відправлення працівники ДБР затримали посадовця.

Йому повідомили про підозру за ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України — отримання грошей за вплив на прийняття рішення посадовими особами.

Санкція статті передбачає до 8 років позбавлення волі.

У межах досудового розслідування ДБР встановлює можливих співучасників злочину, зокрема серед керівного складу.

Процесуальне керівництво здійснює спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону.

Tesla обійшла дизель, а Volkswagen став №1: Які авто активно везуть в Україну

У 2025 році в Україну було імпортовано 444 860 транспортних засобів. Це на 17% більше, ніж у 2024 році, однак показник усе ще приблизно на третину нижчий за рівень 2021 року – до початку повномасштабної війни. Про це свідчать дані Міністерства внутрішніх справ, оприлюднені сервісом Опендатабот, передають Патріоти України з посиланням на.

Середній вік автомобілів, які завозили в Україну торік, склав 9 років і не змінився порівняно з попереднім роком. Для порівняння, у 2021 році середній вік імпортованих авто становив 11 років. Водночас понад 70% усього імпорту — це автомобілі з пробігом, що підтверджує статус України як ринку вживаного транспорту.

Попри домінування авто з пробігом, у 2025 році на ринку фіксувалися й справжні автомобільні раритети. Серед завезених транспортних засобів були мопед Honda Monkey 1967 року випуску та класичний Chevrolet Corvette 1971 року. Навіть у сегменті електромобілів траплялися «ветерани» — найстарішому Peugeot iOn виповнилося 15 років.

Особливо помітним став стрімкий попит на електрокари напередодні повернення податків на їх імпорт. Кожен четвертий транспортний засіб, який перетнув кордон у 2025 році, був електричним. Загалом в Україну ввезли 109 309 електромобілів, що перевищило кількість дизельних авто — 94 014 одиниць. Водночас найбільшу частку імпорту, як і раніше, становили бензинові машини — 195 059 авто.

Цікаво, що з 504 автомобілів, які підпали під податок на розкіш, половина також була електричною.

Лідером серед брендів за кількістю ввезених авто залишається Volkswagen, тоді як найпопулярнішою моделлю імпорту у 2025 році стала Tesla Model Y. Volkswagen очолив рейтинги в 20 областях України. Винятками стали Одеська область, де перше місце посів BMW, Чернігівська та Донецька області — там лідером став Renault, а в Херсонській області найбільше реєстрували транспорт мото-бренду Spark.

У сегменті електромобілів домінування Tesla ще помітніше: бренд став №1 у 22 регіонах країни. Лише в Закарпатській області його випередив Volkswagen, а в Сумській — китайський виробник BYD.

Найбільше імпортованих авто було зареєстровано у Києві — 80 425 транспортних засобів, що становить майже 20% від загального обсягу. Друге місце посіла Львівська область із показником 51 730 авто. До п’ятірки регіонів-лідерів також увійшли Київська область (28 179), Дніпропетровська область (26 311) та Рівненська область (23 608).

Ямполь… – Злий Одесит

Российские оккупанты продолжают попытки выйти на северный берег реки Сиверский Донец в районе Ямполя, на Лиманском направлении.

В настоящее время противник сосредоточил в районе данного населённого пункта подразделения 164-й ОМСБр и 11-й ОТБр из состава 25-й ОВА, тем самым не только проводя штурмовые операции инфильтрации малых тактических групп в Ямполь, но и обеспечив выход на логистическую артерию 05-13, от Краснолиманского карьера (его восточной окраины) до самого Ямполя по улице Донецкая (перекрёсток 05-13 и дороги 1023 на Озёрное).

Так же противник полностью контролирует железнодорожную станцию и часть северо-восточных районов н.п., по Молодёжную и Зелёную улицы. Цель РОВ состоит в прорыве к Ямпольской школе и закреплении там, как наиболее выгодном административном строении для накопления и концентрации личного состава.

Так же, подразделения 25-й ОВА вполне предсказуемо вышли на рубеж Церковных озёр, охватывающих н.п. с юга и юго-запада, тем самым создавая подобие клещей, в попытке изолировать подразделения СОУ удерживающие локацию.

Ситуация усугубляется и тем, что противник не пытается сейчас зайти в село Закитное, что чревато чрезмерными потерями с его стороны, а обойти его южнее Щуровой горы, а так же заповедника “Крейдова флора”, что позволит РОВ одновременно изолировать с юга не только сам Ямполь, но и Закитное и Кривую Луку.

Следует понимать, что для командования 25-й ОВА стоят чёткие дедлайны и если до конца февраля – начала марта они не создадут максимально благоприятные условия для начала инфильтрации в Лиман, что без контроля Ямполя невозможно, то полетят фуражки с кокардами. Поэтому людской ресурс жалеть РОВ на этих участках не будут.

Тем более, что для Генштаба ВС рф, именно давление с севера на Славяно-Краматорский плацдарм видится куда более перспективным, чем фантасмагоричный прорыв с юга. Вот только до сих пор не совсем понятно, как РОВ будут справляться с барьером в виде Сиверского Донца, когда придётся его форсировать, что им не удалось даже в 2022-м.

Будут как муравьи на телах своих солдат строить плоты?

Тем не менее, этот участок должен заслуживать максимум внимания, поскольку и вправду он небезопасный, а как раз, весьма дискусионный во всей Славяно-Краматорской обороне.

Джерело

В утилізацію: Кремль відправляє на війну чоловіків одного з найменших народів РФ – їх всього близько 700

В Іркутській області РФ поховали двох представників одного з найменших народів Росії — 18-річних тофаларів Андрія Холямоєва та Сергія Токуєва, які загинули на війні проти України, передають Патріоти України.

Як представники малочисельного народу, яких налічується близько 700 людей, опинилися на фронті, передає «Радіо Свобода».

Хто такі тофалари

Тофалари, або тофи — тюркомовний корінний малочисельний народ Росії, що проживає на півдні Сибіру в центральній частині Східного Саяну, на заході Іркутської області. Місце їхнього компактного проживання називають Тофаларією.

 / © Вікіпедія

Тофалари внесені до переліку корінних малочисельних народів Російської Федерації. За останнім переписом населення (2021 рік), їх налічувалося 719 осіб.

Після примусового переходу до осілого способу життя після колективізації та організацією тофаларських селищ, де разом з тофаларами жили росіяни, а у школах тофаларської мови не викладалося, почалося витіснення тофаларської мови російською. Зараз навіть з тих 719 осіб одиниці, переважно старшого віку, вміють хоч трохи розмовляти рідною мовою.

Група оленярів-тофаларів, Нижньоудинський повіт Іркутської губ., поч. XX ст. / © Вікіпедія/Corvax

«90% тайги, 10% гір. Кожен другий чоловік — мисливець. Навіть ті, хто переїхав до Нижньоудинська чи Іркутська, на вихідні або у відпустку повертаються — сходити в тайгу, вполювати звіра чи піти на риболовлю. Не можна назавжди звідси виїхати. Хоч і важко тут виживати: станься щось, санавіація поки долетить», — так описує тутешню природу місцевий мисливець Ігор.

Що відомо про загиблих окупантів-тофаларів

Місцеві жителі обурюються журналістам: їхній народ і так вимарає, а Москва відправляє їхніх чоловіків на війну.«Нас, чистих тофаларів, уже й не залишилося, мовою розмовляють лише старі. Куди вони наших дітей заманюють?!», — скаржаться місцеві.

18-річних тофаларів Андрія Холямоєва та Сергія Токуєва за станом здоров’я не призвали на строкову службу. Однак це не завадило міністерству оборони РФ укласти з ними контракт. 18 років Токуєву виповнилося 20 червня 2025 року. А 31 грудня він загинув під Покровськом у Донецькій області. Його тіло на батьківщину доставили спецбортом у цинковій труні майже через місяць після загибелі.

Тофалар-окупант Сергій Токуєв / © Радіо Свобода

Тофалари розповідають, що на стан здоров’я місцевих контрактників російські вербувальники уваги не звертають. Беруть навіть психічно хворих.

«За пару років до цього вони взяли на війну [на контракт із Міноборони РФ] 20-річного Данила Кіштєєва, мого сусіда. У хлопця був „8-й вид“ (відхилення інтелектуального розвитку) — він навіть у школі за якоюсь особливою програмою ледве довчився… Досі воює», — розповідає жителька іркутського села Алигджер Марина.

18-річний тофалар Андрій Холямоєв був стрільцем-сапером відділення захоплення штурмової роти. На якому саме напрямку він воював проти України, не вказується. Ховали Холямоєва 8 січня 2026 року, через чотири місяці після його загибелі. Тіло довго не могли знайти. Рідним окупанта навіть заборонили відкривати труну.

Андрій Холямоєв / © Радіо Свобода

У квітні 2025 року зник в Україні теж тофалар Арсеній Смєщиков. В окупанта залишилася двоє малих дітей і вдова, яка вже мабуть встигал купити білу «ладу».

Йдуть на фронті самі, бо хочуть грошей

Місцевий мисливець Ігор розповідає, що за мобілізацією у них «майже нікого не забрали». Але молодь, за його словами, йде на війну добровільно: «хтось — щоб заробити, а хтось — бо вірить пропаганді».

«І це для малочисельного народу — трагедія. Нас і так дедалі менше стає. Ще років п’ятнадцять тому в школі найбільшого села Алигджер була сотня учнів. Зараз — 30! Вимирають навіть уже не чисті „тофи“, а змішані з іншими народами, з тими ж росіянами. Зараз стовідсоткових тофаларів уже й немає майже. Але навіть тих, хто рисами обличчя нагадує корінних, ось так убивають на війні. Такими темпами і їх скоро не залишиться — тих, у кого хоч якийсь тофалар у роду був», — вважає Ігор.

Киянин «заради розваги» підпалив авто й вантажівку в Дарницькому районі: йому загрожує до 10 років

Киянин «заради розваги» підпалив авто й вантажівку в Дарницькому районі: йому загрожує до 10 років

Поліцейські Дарницького управління поліції затримали киянина, який підпалив два автомобілі у районі.

Про це повідомиляє Нацполіція.

Як зазначається, 41-річний зловмисник пояснив свої дії тим, що вчиняв підпали заради розваги після вживання алкогольних напоїв.

За попередньою інформацією, однієї ночі чоловік підпалив легковик Renault Megane на території станції технічного обслуговування, а за кілька днів аналогічним способом знищив вантажівку MAN, що стояла на узбіччі дороги.

нацпол quuiqhhidzzierhab

Читайте по темі: Удар РФ по Києву: пошкоджено житлові будинки, двоє постраждалих

нацпол

Затримання та підозра

Поліцейські затримали правопорушника в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.

Йому повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 194 ККУ – умисне знищення або пошкодження майна. Санкція статті передбачає до десяти років позбавлення волі.

У Генштабі заявили про ураження НПЗ у російському Волгограді

У Генштабі заявили про ураження НПЗ у російському Волгограді

У Генеральному штабі ЗСУ повідомили, що в ніч проти середи, 11 лютого, Сили оборони уразили Волгоградський нафтопереробний завод. Підприємство задіяне в забезпеченні російської армії.

Як зазначили в Генштабі, на території заводу почалась пожежа. Масштаби збитків уточнюються.

Окрім цього, Сили оборони уразили склад пально-мастильних матеріалів на території тимчасово окупованого Криму в районі села Лобанове, а також склад матеріально-технічного забезпечення в районі н.п. Балочки на тимчасово окупованій території Запорізької області.

Також на ТОТ Запорізької області в районі села Любимівка українські війська атакували район зосередження військової техніки росіян, а в районі Гуляйполя — завдали удару по зосередженню живої сили російського підрозділу зі складу центру Рубікон.

Також під атакою Сил оборони опинився ЗРК Оса в районі Третяків на тимчасово окупованій території Донецької області та ЗРК Тор у районі Воскресенського на ТОТ Херсонської області.

У Генштабі зазначили, що втрати росіян та масштаби завданих їм збитків уточнюються.

«Сили оборони України й надалі системно здійснюватимуть заходи, спрямовані на послаблення бойового потенціалу російського агресора», — додали в Генштабі.

Раніше російські Telegram-канали писали про вибухи в ніч проти 11 лютого у Волгоградській області РФ та атаку безпілотників на місцевий нафтопереробний завод.

Губернатор Волгоградської області Андрій Бочаров підтвердив інформацію про атаку, заявивши, що внаслідок удару сталося «загоряння на території заводу на півдні Волгограда».

Водночас російське видання Astra писало, що дрони поцілили в завод Лукойл-Волгограднефтепереработка в Красноармійському районі Волгограда. Повідомлялось, що на підприємстві спалахнула пожежа.

Начальник Звягельської прокуратури Островський намагається “поховати” справу про смертельне ДТП бізнесмена Ігоря Мазепи

Бізнесмен Ігор Мазепа смертельно збив людину на Житомирщині та намагається уникнути відповідальності. У цьому йому, можливо, сприяє начальник Звягельської прокуратури Іван Островський.

Ігор Мазепа, керуючи автомобілем Mercedes Maybach, збив пішохода чоловічої статі. Від отриманих травм потерпілий помер на місці. Наразі обставини аварії з’ясовуються. На місці ДТП працювала слідчо-оперативна група поліції та керівництво Звягельської окружної прокуратури Житомирської області.

різне dzzdyxzzzyzzztyzyqrzyyqant quuiqhhidzzierhab

За інформацією джерел у правоохоронних органах, на місце трагічної аварії прибув також начальник Звягельської окружної прокуратури Іван Островський, який, до речі, записав усе своє майно на безробітну дружину, включно з двома люксовими іномарками та великим житловим будинком у передмісті Житомира.

Між Мазепою та Островським відбулася коротка розмова, після якої начальник Звягельської окружної прокуратури просто залишив місце події. Про що саме говорили бізнесмен і прокурор – невідомо, але, за словами наших джерел, саме після їхньої приватної бесіди правоохоронці раптово почали обговорювати версії про “несприятливі погодні умови”, “пішохода, який переходив дорогу в невстановленому місці” та навіть про те, що загиблий нібито перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння.

Читайте по темі: Старшого офіцера ДПСУ викрили на «переведення» військових у тил за 4000 доларів

Вже сьогодні деякі ЗМІ та популярні Telegram-канали, публікуючи новини про смертельну ДТП за участю бізнесмена, почали додавати деталі про те, що “пішохід переходив дорогу в невстановленому місці на неосвітленій ділянці траси”.

Сам Ігор Мазепа також прокоментував смертельну ДТП. Однак він не уточнив, що збив людину на смерть, а лише написав: “я потрапив у аварію за участі третьої особи”. Тобто бізнесмен смертельно збив пішохода, але цинічно назвав це “аварією за участі третьої особи”.

“Вдячна захисникам, але в мене сталась така історія”: Популярна ведуча звинуватила відомого українського військового в домаганнях

Українська ведуча Марічка Довбенко пережила домагання з боку відомого українського військовослужбовця, котрого запросила до себе додому на інтерв’ю в межах YouTube-шоу “У ліжку”. Про цю історію жінка розповіла, відповідаючи на запитання своєї колеги Мирослави Мандзюк. Відеозапис бесіди опублікували 8 лютого в YouTube, передають Патріоти України.

“Було таке інтерв’ю, про яке я дуже шкодую, що воно взагалі відбулося. Це інтерв’ю, після якого я дуже довго не кликала чоловіків на інтерв’ю “У ліжку”, – розповіла Довбенко. – Це людина, яку я дуже поважаю. Це військовий. Сталася дуже неприємна історія, тому що він прийшов на інтерв’ю раніше запланованого часу й почав ставити умови, за яких він запише це інтерв’ю. Якщо їх не буде виконано, то він не буде записувати”.

Мандзюк уточнила, чи йдеться про домагання, і Довбенко відповіла ствердно.

“Герой твого інтерв’ю перед записом домагався тебе?” – перепитала Мандзюк.

“Угу, – відповіла Довбенко й розплакалася. – Справа в тому, що він прийшов перед і нікого не було. І я просто писала оператору, сиділа так і писала: “Де ти? Коли ти будеш?”

Ведуча зізналася, що їй вдалося уникнути зґвалтування умовляннями.

“Я просила. Я просила його. Я навіть говорила такі фрази, типу: “Не ображай мене, будь ласка”. Це було настільки жахливо. Я казала: “Ну я ж тебе так поважаю, ти військовий” – і так далі. Він каже: “Та все окей, я пішов”. І тут я така: “Ну почекай, ми ж домовлялися про інтерв’ю”, розумієш?” – описала вона ситуацію.

За словами Довбенко, вона вмовила чоловіка залишитися й записати інтерв’ю, яке потім виклала в YouTube. Ведуча не стала називати ім’я і прізвище цієї людини, але наголосила, що після цього довго не запрошувала до себе на інтерв’ю чоловіків, а коли відновила, то вже записувала розмови на дивані.

“Це людина доволі впливова. Інтерв’ю є на моєму каналі. Я розумію, що не всі військові ідеальні. Я безмежно вдячна всім військовим, які захищають нашу країну. Але в мене була така історія”, – наголосила Довбенко.

Народні прикмети на 10 лютого. День одного з найшанованіших київських святих, на якого українці покладались у часи війни, голоду та холоду. Прохор Весновій несе надію на скоре тепло і відродження життя

Християни східного обряду 10 лютого за новим стилем вшановує священномученика Харлампія, чудотворця Прохора Києво-Печерського та трьох мучениць Єнафи, Валентини та Павли. За старим стилем цього дня вшановували преподобного Єфрема Сирина та Єфрема Києво-Перечерського, єпископа Переяславського, зазначають Патріоти України.

***

Харлампій ранньо-християнський святий і мученик (89 р. — † 202). Був єпископом Магнісії (Фессалоніки, Греція) і поширював Євангеліє в цьому регіоні протягом багатьох років. Його ім’я означає «світяться від радості». Віруючі моляться цьому святому про здоров’я та плодючість худоби, хороший урожай та вбереження від голоду.

***

Однак в Україні цього дня більше згадують місцевого угодника Божого, одного з перших ченців Києво-Печерського монастиря і одного з найвідоміших преподобних Лаври. Йдеться про чудотворця Прохора Лебедника (? – 1107).

Згідно з житієм у «Києво-Печерському патерику», Преподобний Прохор Лебедник (Лободник) прийшов до Печерської обителі мирянином із Смоленська та постригся у ченці, коли великокняжий стіл займав Святополк Ізяславич (1093-1113), який вельми гнобив киян. На Русі панував голод і зубожіння.

Згодом нового подвижника лаврського прозвали «лебедником», бо він завжди замість хліба харчувався лободою. Не пив він нічого, крім води та не куштував навіть овочів. Але Господь перетворював для нього гіркоту хліба, приготованого з лободи, на пахощі осолоди, і святий угодник Божий проводив своє життя не в печалі, а у великій радості, невпинно славословлячи Господа.

І ось в той час, коли на Русі настав голод великий, Господь, бажаючи прославити Свого угодника і подати людям спасіння від лиха, послав у цей рік особливий урожай лебеди. Преподобний Прохор подвоїв свою працю по збиранню лебеди, став готувати з неї хліб у великій кількості і роздавати його нужденним. Хліб цей виявився дуже смачним. Багатьом він здавався смачнішим навіть пшеничного хліба. Але таким хліб опинявся тільки тоді, коли брали його з благословення Прохора; тим хто крав ця випічка оберталась гіркою печеною травою.

Коли один час в Києві через війни не стало солі, то Прохор, з ласки Божої, і тепер допоміг нужденним. Він зібрав з усіх келій золу і став даром роздавати її – вона оберталася на чисту, білу сіль. Але ворог роду людського, диявол, вклав заздрість до Прохора в серця торговців солі; котрі на скруті народній заробляли чималі бариші, заздрісні сріблолюбці звернулися зі скаргою на преподобного до великого князя Святополка, стверджуючи, що чернець підриває їхній добробут і таїть від правителя неоподатковані багатства. Святополк обіцяв «обібрати ченця» на їх і свою користь. За наказом великого князя у преподобного Прохора була віднята вся сіль. Але коли її привезли до жадібного монарха, то вона обернулася знов золою. Народ київський, бачачи це, прославив Бога, дивного в чудесах Своїх, і озброївся проти князя. Останній злякався і поспішив примиритися з преподобним Прохором, каючись перед Богом і випросивши прощення. Зола, яку викинув князь, через три дні знову обернулася на сіль.

Після цього Святополк підпав під благодійний вплив преподобного Прохора. Він дав святому слово нікому не робити насильства і потім уклав з ним така умова: «Якщо я помру раніше тебе , то ти поховай мене своїми руками , щоб я бачив твою лагідність. Якщо ж ти помреш раніше мене, то я сам покладу тебе в труну і знесу тебе на своїх плечах в печеру , щоб Господь простив мій гріх перед тобою». Незабаром після цього святий захворів; Святополк ж у цей час був у поході на половців. Преподобний послав сказати йому, щоб він поспішив до нього виконати свою обіцянку, інакше його похід буде невдалий. Святополк поспішив на поклик преподобного Прохора. Отримавши від святого проповіді про віру, благословення і прощення, Святополк сам переніс потім його труну в печеру і поховав його там. Потім він вернувся до війська; похід був дуже вдалий. Половці були розбиті на голову і в жаху втекли з поля бою. З тих пір Святополк, куди б не йшов, на війну або на полювання, завжди заходив за благословенням до Печерського монастиря, благоговійно поклонявся чудотворної Печерської ікони Божої Матері та перед гробницями Печерських угодників і тільки тоді робив задумане справу. Щасливо після сього йшло князювання Святополка , який сам був свідком чудес угодника Божого.

Помер преподобний Прохор 10 лютого 1107 р.Б. і був похований у Ближніх печерах.

У церковних молитвах (тропарях) преподобного Прохора молять «напитати нас їжею духовною». Його також вшановують як покровителя тих, хто перебуває у скруті, та просять про допомогу в припиненні чвар і замиренні ворогуючих.

День пам’яті цього чудотворця Києво-Печкерського в народі також прозвали Прохор Весновій, оскільки з’являлися перші погодні ознаки весни. І тих хто з молитвою до святого пережив тяготи зими тішаться скорим полегшенням.

***

В українців тривав лютневий період весіль. Молоді люди намагалися побратися до весни, поки не почалися городні клопоти і пости.

10 лютого в українців також було відоме як День домовика. Наші предки з язичнецьких часів залишали біля печі частування для домового духу, щоб він не пустував і не заважав по господарству.

10 лютого вважається вдалим для працевлаштування, ділових знайомств, робочих відряджень. Дуже добре в цю дату підписувати папери і укладати договори.

Що не можна робити 10 лютого

Небажано в цей день хворіти, інакше одужувати будете довго. Тому не варто одягатися не по погоді.
Не можна їсти раків і морепродуктів.
Сьогодні не варто займатися важкою фізичною працею – підвищується ризик травм і ударів.
У це народне свято не лінуйтеся, не відкладайте справи і не ухиляйтеся від своїх обов’язків, а також не залишайте брудний посуд.

Прикмети погоди 10 лютого

Існують такі прикмети про погоду в цей день:

  • Якщо всю ніч йшов сніг, то до кінця лютого ще буде багато снігових днів.
  • Чим вище на деревах сидять птахи, тим холодніше буде в найближчі дні.
  • Протягом дня часто змінюється напрямок вітру – до мінливого березня.
  • Якщо різко похолодало, то весна буде ранньою.
  • Сніг або дощ пішов – до гарної риболовлі.

Переводять стрілки: Політичні еліти повинні самостійно ухвалювати рішення щодо територій, а не перекладати відповідальність на громадян, – економіст

Ідея проведення референдуму в нинішніх умовах є небезпечною та маніпулятивною, наголосив в інтерв’ю для Ноини.LIVE, передають Патріоти України.

Це розмиття відповідальності, це лицемірний підхід. Спочатку були розігріті очікування суспільства через інформаційну пропаганду. А тепер ви хочете, щоб суспільство дало вам правдиву відповідь: як завершувати війну?

Експерт навів історичний приклад Фінляндії, коли під час Зимової війни маршал Маннергейм пішов на болісний компроміс і віддав території, не питаючи дозволу народу. Хоча багато фінів хотіли воювати далі, лідер нації розумів, що ресурси вичерпані.

Ключова стратегія, яка описана в мемуарах Маннергейма, полягає в тому, щоб зафіксувати мінімальні втрати на максимальній точці спротиву, тобто, надати агресору максимальний спротив і на цій точці зафіксувати мінімальні втрати.