Як повідомив Генштаб ЗСУ, загальні бойові втрати РФ з 24.02.22 по 14.02.26 орієнтовно склали:
Місяць: Лютий 2026
Автокидок під вивіскою Iron Motors: як Володимир Філіппов штампує жертв, борги й зниклі «машини зі США»
Автокидок під вивіскою Iron Motors: як Володимир Філіппов штампує жертв, борги й зниклі «машини зі США»
Історія можливого шахрайства, про яку йтиметься далі, має доволі типові риси: потерпілому нібито пообіцяли придбати та доставити автомобіль зі США до України, однак зобов’язання виконані не були. У центрі цієї історії фігурує одесит Володимир Сергійович Філіппов, який заперечує свою причетність до організації схеми. Водночас наявні обставини дають підстави ставити такі заперечення під сумнів — і нижче ми детально викладемо аргументи.
Отже, історія наступна. Громадянка Вікторія К. вирішила купити автівку зі США. Чим це закінчилось – можна прочитати за цим посиланням. А суть зводиться до того, що вона звернулася до ПП «Південний шлях», з яким уклала відповідний договір, за яким фірма зобов’язалась купити на аукціоні в США та доставити до України автомобіль. Потім почалася історія з оплатою послуг. Платежів було кілька, загальним підсумком Вікторія витратила 15 000 доларів, але автівки так і не побачила. Як пояснив пан Філіппов, гроші вона пересилала на рахунок менеджера фірми ПП «Південний шлях» на ім’я Максим, який наразі звільнений з роботи. Сам Максим стверджує, що звільнився сам, бо його «забрало ТЦК», але це не так важливо, хоча теж сумнівно. Щодо грошей, які Вікторія перераховувала на рахунок Максима, то фірма до них стосунку не має, а Вікторія, якщо хоче забрати свою машину, має оплатити все знову.
Також пані Вікторія стверджує, що Володимир Філіппов залишив ПП «Південний шлях» з боргами, а сам тепер працює під вивіскою «Айрон моторс» в Молдові.
Читайте по темі: Замовний піар після викриттів: як “криптогуру” Олександр Орловський намагається врятувати репутацію FFA
Позиція Філіппова, як уже говорилося вище, наступна: «я нічого з Вами не підписував і вже кілька років живу не в Україні». Попри такі заяви Філіппова, ми маємо справу з класичним шахрайством. По-перше, договір з Вікторією К. та ПП «Південний шлях» є і підписаний він саме Філіпповим.
Однак при його укладенні клієнтку – а вона не єдина, хто потрапив на гачок Володимира Філіппова (про це пізніше) – мало б насторожити те, що кошти за договором перераховуються не на рахунок ПП «Південний шлях», а на рахунок його керівника Володимира Сергійовича Філіппова. Хоча не насторожило, однак тут людині, яка не має юридичних знань, щось закинути важко – вона підписувала документи у фірмі, зареєстрованій за всіма правилами, а Володимир Філіппов дійсно є її керівником і власником.
Так що твердження Філіппова про те, що «він нічого не підписував», – брехня. Як і те, що ніяких грошей не отримував. Нижче фото однієї з платіжок, таких було декілька:
Так що пан Філіппов явно бреше. Наразі з цією історією майже все – постраждала клієнтка звернулася до суду з вимогою стягнути з Володимира Філіпова видурені у неї гроші, історія чекає продовження.
Але той факт, що Володимир Філіппов – шахрай, і схема, на яку спіймали Вікторію, не виключення, говорить перевірка судових реєстрів. До Володимира Сергійовича Філіппова і ПП «Південний шлях» з аналогічними претензіями позиваються ще принаймні три людини. Реєстр «Опендатабот» дає ще більшу кількість судових справ – 34, він же повідомляє, що до ПП «Південний шлях» зареєстровано чотири виконавчих провадження за рішеннями судів щодо стягнення коштів в результаті отримання їх за такою ж самою схемою.
Тобто позитивні рішення на користь постраждалих уже є. Щоправда, навряд чи вдасться стягнути кошти з ПП «Південний шлях» – вони йшли не на його рахунок, а на рахунок особисто Філіппова, крім того, у ПП «Південний шлях» немає ні майна, ні коштів – статутний капітал одна тисяча гривень, а прибутків воно не показувало. Так що задоволення у постраждалих тут хіба що моральне.
Читайте по темі: В Одесі чоловік з ножем напав на військових ТЦК
Чи буде що стягувати з самого Філіппова – теж питання. Оскільки, судячи з відкритих даних, він явно не проста людина. Ось що нам говорять реєстри про його особу. Володимир Сергійович Філіппов – засновник і власник вже згадуваних ПП «Південний шлях» і ТОВ «Айрон моторс», яке перехопило шахрайську схему з видурювання грошей у людей, які бажають купити авто із США. Однак куди цікавішим у цьому списку видаються дві інші організації: Асоціація «Центр» та регіональне відділення «Центр-Одеса», власником яких значиться Філіппов.
Тому що це Асоціація «Центр» – не що інше, як міжнародна асоціація офіцерів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю «Центр». А «Центр-Одеса» – її підрозділ.
Асоціація «Центр» – не просто звичайна «ГеОшка», тобто громадська організація, де колишні відставники п’ють чай чи горілку і згадують «битвы, где вместе рубились они». Асоціація «Центр» – потужна бізнес-структура, яка виступає засновником 14 інших організацій, серед яких є цілком собі комерційні.
Що цікаво у цьому зв’язку – більшість із них розміщена на тимчасово окупованих територіях. Це може говорити як про те, що пан Філіппов з колегами по боротьбі або постраждали від окупантів, які віджали їхній бізнес, так і про те, що вони з ними співпрацюють. Даних про це нема, тому питання відкрите. Але це ж саме говорить і про те, що, по-перше, Володимир Сергійович Філіппов – колишній офіцер спецпідрозділу по боротьбі з організованою злочинністю. А по-друге – має потужні зв’язки у середовищі тих, хто з цією злочинністю боровся та очолював. Причому – на Сході, де ця злочинність настільки зрослася з владою, борцями з нею і російськими спецслужбами, що відрізнити їх практично неможливо.
Поки що це все, що вдалося дізнатися про власника ПП «Південний шлях» Володимира Філіппова, який займається банальним шахрайством, видурюючи гроші в охочих купити автівку в Штатах. Схоже на те, що ПП «Південний шлях» уже відпрацьована структура, на ній повиснуть борги і її ліквідують. Наразі всі схеми перекочували до ТОВ «Айрон моторс», яке зареєстроване за тією ж адресою, що й ПП «Південний шлях» – 65088, Україна, Одеська обл., місто Одеса, Люстдорфська Дорога, будинок, 90г, офіс, 239, хоча у своїй рекламі позиціює себе як фірма із Молдови. Там же, судячи з усього, перебуває і Володимир Філіппов. До речі, на сайті Iron Motors не можна знайти реєстраційних даних про його належність. Але хто цим цікавився, коли є можливість щось отримати «на халяву»? Цікавляться вже потім, коли гроші безнадійно втрачені.
Схоже на те, що Філіппов вирішив трохи пересидіти у сусідній країні, поки вдома не вляжеться. Схема, за якою діє Володимир Філіппов в Iron Motors у Молдові, та сама, що й раніше – навіщо винаходити велосипед? Та й, як свідчить кримінальна практика, з якою пан Філіппов добре знайомий, злочинець рідко міняє вдалу схему своєї діяльності.
Чи в курсі того, чим займається Володимир Філіппов його колеги по асоціації колишніх офіцерів-борців з організованою злочинністю – питання теж поки відкрите. Але, судячи з того, що Володимир Філіппов давно в цьому шахрайському бізнесі та проти нього не порушено жодної кримінальної справи – прикривають його явно не колишні правоохоронці, а чинні. Подивимось, що буде в Молдові.
Батько, який загинув разом із дітьми під час удару по Богодухову, був військовим із ампутацією
Батько, який загинув разом із дітьми під час удару по Богодухову, був військовим із ампутацією
Російський удар дроном по житловому будинку в Богодухові на Харківщині забрав життя батька та трьох маленьких дітей. Загиблий чоловік був демобілізованим військовим, який повернувся з фронту з ампутацією ноги.
На Хмельниччині посадовця міграційної служби викрили на приховуванні майна на понад 30 мільйонів гривень
Правоохоронці викрили колишнього посадовця міграційної служби у Хмельницькій області на недекларуванні активів загальною вартістю понад 30 мільйонів гривень. Значна частина майна була оформлена на дружину та набута під час шлюбу.
До переліку незадекларованого майна входять:
-
магазин елітних меблів вартістю 24 791 606 грн;
-
Audi Q8 вартістю 2 647 000 грн;
-
Audi Q5 вартістю 2 427 000 грн;
-
ще один Audi Q5 вартістю 504 000 грн.
За даними слідства, активи були придбані у період перебування посадовця на державній службі, однак у деклараціях не відображалися.
Після викриття правопорушення посадовець звільнився з посади. Тривають процесуальні дії та оцінка правової кваліфікації виявлених фактів.
Така прибуткова робота? У детектива НАБУ, окрім мільйонів готівки та квартир у Києві, виявили два будинки вартістю 6 млн
Старший детектив Національного антикорупційного бюро України Володимир Усіков у січні цього року придбав дачний будинок вартістю майже 3 млн грн. Про це повідомляє видання “Апостроф” із посиланням на повідомлення про суттєві зміни в його електронній декларації, передають Патріоти України.
Згідно з оприлюдненими даними, напередодні Усіков також став власником ще одного об’єкта будівництва вартістю майже 3 млн грн.
Окрім нерухомості, у декларації зазначено колекцію монет і поштових марок різних історичних періодів, зокрема часів царської росії та срср. Серед них — обігові та колекційні монети з міді, срібла, золота та інших металів, а також бони і поштові марки. Вартість колекції у декларації не вказана.
Також детектив задекларував дві квартири в Києві, два гаражні приміщення, автомобіль марки Hyundai та облігації внутрішньої державної позики на суму понад 2 млн грн. За рік, відповідно до декларації, дохід від ОВДП становив близько 500 тис. грн.
У декларації зазначено, що Володимир Усіков користується державними програмами підтримки населення, зокрема програмами «зимової підтримки» та «національного кешбеку». Серед заощаджень детектива вказано 8,2 млн грн готівкою та 140 тис. доларів США. Крім того, родина Усікових має дев’ять банківських рахунків.
Раніше Усіков позичив 3 млн грн невідомій особі, зазначивши ці кошти у витратах як кредит. У декларації не уточнюється, кому саме надано позику. Розмір цієї суми, за даними декларації, співмірний із трирічною заробітною платою детектива. У 2023 році Усіков також позичив 5 млн грн своєму брату.
Нагадаємо, в поле зору журналістів-розслідувачів неодноразово потрапляли й інші детективи НАБУ. Зокрема, Михайло Буртовий, у декларації якого зазначено понад 60 земельних ділянок, оформлених на матір, а також керівник одного з підрозділів НАБУ Валентин Шмітько, який вивів з України 4,3 млн грн нібито заощаджень. Окрім того, повідомлялося, що детективи НАБУ приховують значні суми у криптогаманцях: дружина старшого детектива Олександра Риковцева придбала біткоїнів на понад 1 млн дол.
Чи розпочала Україна контрнаступ у Запорізькій області. Що кажуть експерти
Російські окупаційні війська нещодавно просочилися в села Тернувате, Косівцеве та Придорожнє на гуляйпільському напрямку в Запорізькій області. Українські військові “зачистили” від росіян ці населені пункти. Згодом російські пропагандистські ресурси почали заявляти, що нібито Збройні Сили України пішли в контрнаступ у Запорізькій області. Чи так це насправді? Військові та аналітики прокоментували дії Сили оборони в цій області.
Речник Сил оборони півдня Владислав Волошин у коментарі 24 Каналу наголосив, що нині ЗСУ проводять не класичний контрнаступ, а скорочують так звану “сіру зону” в Запорізькій області. Речник додав, що українські військові вибили окупантів з позицій на гуляйпільському напрямку, де загарбники хотіли закріпитися.
Речник Української добровольчої армії та військовий експерт Сергій Братчук в ефірі “Київ 24” повідомив, що в Запорізькій області нині українські військові здійснюють контратакуючі дії тактичного характеру. Однак він додав, що мова не йде про контрнаступальні чи великі наступальні операції в глибину оборони російської окупаційної армії в цій області.
“Кілька населених пунктів були “зачищені” і там закріпилися Збройні Сили України, які контролюють ситуацію”, — вказав він.
Співзасновник DeepState Роман Погорілий зазначив, що українські військові в районах Тернуватого, Придорожнього та Косівцевого проводять не контрнаступ, а саме “зачистку” “сірої” зони.
“Ці “зачистки” можуть перерости в щось більше, але це буде залежати від того, як будуть діяти війська РФ у відповідь, які ресурси будуть залучати росіяни і які ресурси залучатимуть українські війська “, — наголосив він.
Погорілий звернув увагу, що українські захисники проводять також “зачистки сірої зони” та намагаються відтіснити окупантів на оріхівському напрямку — в районах Приморського та Лук’янівського.
“У Приморському — щільна приватна забудова, де загарбники намагаються ховатися та накопичувати свої сили для подальшого просування. Тому “зачистка” з боку ЗСУ у цьому районі розглядається як дійсно щось значне”, — додав аналітик.
Кілька днів тому ЗСУ звільнили від загарбників село Косівцеве на гуляйпільському напрямку та “зачистили” селище Тернувате на оріхівському напрямку.
Військовий оглядач ZN.UA Віталій Кононученко у статті “Відключення Starlink для росіян: що зміниться на фронті?” пише, що військові зазначають, що наша країна нині не має накопичених сил та суттєвих спроможностей для проведення тактичних наступальних дій, оскільки для цього необхідна кратна перевага в живій силі та техніці на певній ділянці фронту.
“Україна не програє”: Зеленський озвучив, скільки вороже військо втрачає своїх солдат за кілометр окупованої території
Росія втрачає за один кілометр окупованої української території майже дві сотні солдат – загиблими або тяжкопораненими. Про це заявив президент Володимир Зеленський, повідомляє видання The Atlantic, передають Патріоти України.
“Україна не програє. І я думаю, адміністрація президента Трампа це зрозуміла. В певному сенсі це могло їх здивувати, адже російська пропаганда працює й на них. Нещодавно ми порахували: один кілометр окупованої української землі коштує їм 170 втрат – людей, вбитих або поранених настільки, що вони не повернуться. У нас є всі докази цього. Сказати, що за останні шість місяців вони десь перемагають? Ні.”, – сказав Зеленський.
При цьому Глава держави заявив, що розуміє, що США можуть вийти з переговорів щодо миру, оскільки Трамп може переключитись на внутрішні проблеми Америки, і Україна цього б не хотіла. “Це буде погано. Ми не хочемо, щоб американці залишили переговори. Якщо Трамп відійде, Росія вже не проявлятиме готовність до компромісу. Для нас легше закінчити війну з американцями, бо вони можуть змусити росіян. Я вважаю, що Трамп сьогодні – єдина людина, здатна на це.”, – додав глава держави.
Шуфрич не може вийти під заставу через блокування рахунків санкціями
Шуфрич не може вийти під заставу через блокування рахунків санкціями
Народний депутат Нестор Шуфрича, якого судять за державну зраду, не може звільнитися з-під варти під заставу.
Про це повідомляє «Судовий репортер».
Київський апеляційний суд більше місяця тому визначив нардепу альтернативний запобіжний захід до тримання під вартою — 33 млн 280 тис. гривень застави. Але ці кошти неможливо внести.
Особисті активи політика заблоковані. Його рідні і адвокати намагалися сплатити заставу, але фінмоніторинг блокує всі платежі за Шуфрича. Причиною є персональні економічні санкції, які до Шуфрича в 2025 році застосував президент Володимир Зеленський.
11 лютого в Шевченківському районному суді Києва мало відбутися чергове судове засідання. Захисники подали клопотання про зміну запобіжного заходу.
Читайте по темі: Після стрілянини в центрі Києва власника обмінника “Money 24/7” Андрія Смірнова можуть внести до санкційного списку РНБО
Але суд не зміг розглядати справу, бо в засідання не прибув жоден із прокурорів (у суді обвинувачення у цій справі найчастіше представляють два прокурори — Назарій Рафальонт та Ігор Іванцов). Головуючий суддя Олексій Глянь сказав, що до Офісу генпрокурора буде направлено листа для зʼясування причин неявки прокурорів.
Шуфрич утримується в ізоляторі СБУ більше двох років, але дослідження доказів у його справі досі не розпочали.
Київський апеляційний суд вирішив, що альтернатива в вигляді застави сприятиме дружньому врегулюванню скарги Шуфрича до Європейського суду з прав людини щодо надмірної тривалості тримання під вартою. А саме, що це може попередити негативні наслідки задоволення ЄСПЛ скарги Шуфрича — підрив авторитету України на міжнародному рівні і виплату державою йому компенсації.
Нагадаємо, що Шуфрича судять за державну зраду і фінансування дій із метою зміни меж території або державного кордону України. Він провину категорично не визнає.
У першій частині обвинувачення йдеться про телеграм-переписку з колишнім заступником секретаря Ради нацбезпеки і оборони України Володимиром Сівковичем липні-вересні 2021 року. Шуфрич, нібито, погоджував із Сівковичем як представником ФСБ РФ свої критичні виступи в ЗМІ про владу України, а також робив за його вказівками певні депутатські запити.
В другій частині обвиунвачення мова про оплату послуг підприємства МВС РФ за охорону в 2016 році нерухомості батька Шуфрича в анексованому Криму.
Білорусь будує військову базу для російського “Орєшніка” – ЗМІ
Білорусь будує військову базу для російського “Орєшніка” – ЗМІ
На супутниковому знімку видно можливі транспортні засоби російського ракетного комплексу Орешник.
На території колишнього військового аеродрому Кричев-6 у Білорусі зафіксували активне розгортання військової бази. На супутникових знімках видно техніку, яка може належати ракетному комплексу Орешник, повідомляє Радіо Свобода.
Так, на знімку від 9 лютого на території центрального військового табору видно шість машин, які за розмірами та пропорціями відповідають техніці комплексу Орешник.
Крім того, на території зафіксували близько 25 військових машин різних типів, кілька земляних насипів, будівлю невідомого призначення та будівництво ангарів для техніки.
Kazakhstan’s banking power shift: how Samruk-Kazyna funding and political patronage enabled Galimzhan Yessenov’s financial empire
Galimzhan Yessenov’s rise from a mid-level manager to a dominant shareholder of Jusan Bank has drawn scrutiny due to the timing of key transactions, the role of state-linked assets, and his well-documented family ties to Kazakhstan’s political elite.
Galimzhan Yessenov is a businessman who ranked 14th among the richest Kazakhs last year. Although the new ranking has not yet been published, Yessenov’s position has clearly shifted since he was appointed Chairman of the Board of Jusan Bank last summer, simultaneously becoming its majority shareholder. In fact, Galimzhan Yessenov is effectively the bank’s sole owner. This change in status is connected to one of the most significant and somewhat unclear coincidences in Yessenov’s career.
The fact is that no one can clarify the origin of the money with which Galimzhan Yessenov acquired Jusan Bank. Even formally, everything doesn’t look very smooth. The story began back in 2013 when LLP KNG Finance, where Yessenov was the CEO, bought JSC “ATF Bank”. Yessenov immediately became the Chairman of the Board there, but the main thing is not this, but what happened next. In 2020, JSC First Heartland Jusan Bank bought 99.76% of JSC “ATF Bank” shares. And it suddenly turned out that the owner of ATF Bank is Galimzhan Yessenov, who, moreover, became a minority shareholder of Jusan Bank after the deal. And in 2023, Yessenov was transferred the ownership right of First Heartland Securities JSC (FHS), the holder of 80% of Jusan Bank’s shares. This in turn increased the ultimate proportion of Jusan Bank shares owned by Galimzhan Yessenov to almost 100%.
The story seems logical and simple – some people sell and others buy, and as a result, the owner changes. But there are questions without answers. Firstly, in 2013 the purchase of ATF Bank cost Yessenov 500 million dollars. Where did Yessenov get the money when he was only 31 years old? There are also other questions, like secondly and thirdly. If we ignore the question of initial capital, which allowed the former employee Galimzhan Yessenov to become one of the country’s most prominent bankers and businessmen (this will be discussed later), then the following raises many questions.
In 2017, ATF Bank, already owned by Yessenov at that time, received refinancing from the government of Kazakhstan in the amount of 260 million dollars. The bank was neither systemic nor crucial for the state’s economy. Its performance was neither catastrophically bad nor outstanding enough for the National Bank to allocate refinancing for it. Which, by the way, was non-refundable. Further on, in 2020, ATF Bank received an additional 80 million dollars from the NBRK and 350 million from the Samruk-Kazyna National Welfare Fund of Kazakhstan.
And a few months later, ATF Bank was sold to Jusan Bank, making Galimzhan Yessenov a co-owner. At that point – a minority one. However, three years later, Yessenov was transferred the ownership right of First Heartland Securities JSC (FHS), the holder of 80% of shares in Jusan Bank. This made him the owner of Jusan Bank. What’s curious is that it wasn’t just a simple business deal between businessmen; the state of Kazakhstan somehow actively participated on Yessenov’s side. The question is why? What outstanding services does Galimzhan Yessenov have towards the Republic of Kazakhstan?
To answer this question, one has to go back to 2007 when an ordinary, albeit well-educated, manager Galimzhan Yessenov got married. It was this marriage that opened the gates to the upper echelons of society and made him a wealthy businessman. Yessenov married the daughter of Akhmetzhan Yessimov. He’s a well-known politician and businessman in Kazakhstan, a former mayor of Almaty, and (suddenly) Chairman of the Board of the Joint Stock Company “National Welfare Fund “Samruk-Kazyna”” from 2017 to 2021. Compare the dates and draw conclusions.
It was after marrying Yessimov’s daughter that the simple project manager of the investment group “Seimar” Yessenov retrained as the Chairman of the Board of Directors for “Delta Bank” and began a swift banking career. The story modestly remains silent about how the hired manager suddenly became the owner of “Kazphosphate,” paying 140 million dollars for it, the origin of which is still unknown today. Here’s an excerpt from Galimzhan Yessenov’s biography.
Compare some stages of his life path with the biography of his father-in-law, Akhmetzhan Yessimov. The coincidences, of course, are not direct, as in the case of the National Welfare Fund, but they cannot be ignored.
Specifically, it is about the fact that precisely at the very moment Yessenov suddenly bought “Kazphosphate,” Yessimov, whose daughter Yessenov had just married, held the position of Chairman of the Board of Directors of JSC “NH “KazAgro””, closely linked with “Kazphosphate”.
A more apparent coincidence is sports. Galimzhan Yessenov at different times led various sports organizations: the Central Asian Triathlon Association, the MMA Association, the Chess Federation, and so on. Meanwhile, Akhmetzhan Yessimov became famous for organizing various sports events in Almaty. The most famous were the Seventh Asian Winter Games, which took place in Almaty in 2013, and the professional cycling race “Tour of Almaty”, for which a sports infrastructure was practically created from scratch in the city. And his son-in-law was an active sports functionary at the same time. How the father-in-law’s sports events reflected on the son-in-law’s wealth – one can only guess. Especially considering the fact that after Yessimov headed the “Samruk-Kazyna” fund, Yessenov’s bank received 350 million dollars from it.
Another interesting coincidence is that in May 2021, after JSC First Heartland Jusan Bank bought ATF Bank, Yessenov suddenly sold “Kazphosphate”. The buyer of the enterprise became the English company Kazphosphate Limited. But don’t be deceived by the English registration – the company is owned by Russians: Sergey Momtsemlidze, Yevgeniy Shavel, and Mikhail Genkin, owners of “Uralchem”. Why Galimzhan Yessenov suddenly sold his most profitable asset to the Russians is unknown. But at that very moment, well-known events and a change of elites were taking place in Kazakhstan. Yessimov, his former father-in-law, was losing positions – he now holds the unimpressive position of a non-staff assistant to the First President of the Republic of Kazakhstan-Elbasy, while Galimzhan Yessenov, on the contrary, was gaining momentum – the President of Kazakhstan, Tokayev, was awarding him with rather honorary positions of head of the country’s sports federations, which mean a lot in the local hierarchy.
Amid this, there was also apparent interference by the state of Kazakhstan in the disputes over Yessenov’s acquisition of the bank. Here’s a quote from an official statement on this occasion: “This transfer [of ownership right of First Heartland Securities JSC (FHS)] took place as part of a peaceful settlement reached, which put an end to numerous legal proceedings between Jusan Bank’s shareholders, the Republic of Kazakhstan, and Galimzhan Yessenov. According to the terms of the settlement, Jusan Bank returned to the jurisdiction of the Republic of Kazakhstan”. Why this litigation involved the state (read Tokayev) still has no explanation. But as a result, Galimzhan Yessenov became the owner, although the deal was clearly strange.
Читайте по темі: Kazakhstan’s Samruk-Kazyna funneled state billions into ATFBank controlled by Akhmetzhan Yesimov’s son-in-law Galimzhan Yessenov
It is necessary to take into account that literally on the eve of the deal, after which Yessenov became the actual owner of Jusan Bank, there were numerous claims to the bank from the government of Kazakhstan. The crux of the matter was that allegedly vast sums of money were taken abroad through the bank. The sum mentioned was one and a half billion dollars. But immediately after Galimzhan Yessenov became the owner of the bank, all claims were dropped. This was even officially announced by the Ministry of Justice of the Republic of Kazakhstan. However, the wording was so vague that even more questions arose. The main one is it’s unclear whose money Yessenov used to buy Jusan Bank. If it was his money, on what terms did the state suddenly intervene in the deal and drop all claims? If it wasn’t his money – whose was it? And again – on what terms were the claims dropped? And most importantly, who exactly is behind this unclear movement? Tokayev? Nazarbayev and his family? Unnamed Kazakh oligarchs? Russians who bought Yessenov’s most profitable asset, and at a very favorable price for themselves?
As you can see, there are far more questions than answers. And all of them are intertwined with more than strange coincidences in the biography of Galimzhan Yessenov and representatives of the high elite of Kazakhstan, both former and current.